Ефективне використання наявних ресурсів для досягнення основної органічної мети ЄЗК – 25 %

Європейський Союз прийняв курс на виробництво органічної їжі і для цього втілив стратегію «Від ферми до виделки». Ця стратегія передбачає, що виробники їжі зменшать свій негативний вплив на довкілля, використовуючи сучасні технологічні можливості та зберігаючи свою конкурентоспроможність. До того ж підприємці мають бути впевнені, що не тільки саме виробництво має нейтральний або позитивний вплив на довкілля, а й транспортування, дистрибуція, маркетинг та споживання також не мають негативного впливу.

Стратегія визнає дослідження, інновації, інвестиції та технології, консультаційні послуги, обмін даними, знаннями та навичками ключовими рушіями переходу до сталої, здорової та екологічно чистої продовольчої системи. Тому в рамках Нового зеленого курсу в ЄС планують започаткувати «Зелені громадські роботи» (GPW). Це інвестиційна програма, яка буде спрямована на підтримку відповідних бізнес-ідей задля досягнення цілей сталого розвитку.

У Європі значно зростає кількість органічних виробників. Відповідно до досліджень «FiBL» у 2019 році у ЄС 16,5 млн га земель є органічними, що на 5,8 % більше, ніж у 2018 році. У трійці лідерів Іспанія (2,4 млн га), Франція (2,2 млн га), Італія (2 млн га), водночас найбільша частка органічних земель у Ліхтенштейн – 41 %, Австрія – 26,1 %, Естонія – 22,3 %. Крім цього, спостерігається значний ріст органічного ринку. Зокрема, у Данії найвищі витрати на органічні продукти на душу населення.

Тим часом в Україні за даними моніторингу, проведеного Мінекономіки, у 2019 році загальна площа сільськогосподарських земель з органічним статусом та перехідного періоду склала близько 468 тис. га (1,1 % від загальної площі земель сільськогосподарського призначення України). При цьому нараховувалось 617 операторів органічного ринку, з них 470 – сільськогосподарські виробники. Серед лідерів Херсонська, Київська, Одеська, Черкаська, Запорізька та Житомирська області.

«В Україні практично всі цілі Європейського Зеленого Курсу можна досягти через кінцевого споживача. Для цього потрібно системно розвивати «зелену» торгівлю. Тому всі виробники органічної продукції повинні відповідати вимогам ЄЗК та бути попереду них на 10-15 років. До прикладу, зараз у органічному виробництві не заборонена глибока оранка, але вона дає негативний слід. Тому в найближчі роки необхідно буде впроваджувати перехід до мінімального обробітку ґрунту, який допомагає зберегти його структуру, запобігає втраті гумусу та ерозіям, а також сприяє зменшенню викидів парникових газів. Тому при виборі «зміни чи гроші» необхідно йти в паралелі та рівновазі», – сказала Олена Березовська, президент «Органічної України» під час Міжнародного форуму AGROGREENDEAL-2021.

Також суттєве збільшення частки органічного виробництва (щонайменше до 25% до 2030 року) разом зі скасуванням субсидій та підвищенням цін на продукцію інтенсивного сільського господарства, через необхідність обов’язкових заходів для зменшення впливу на довкілля, сприятиме збільшенню попиту на органічну продукцію в ЄС та максимальній інтеграції її в здорову їжу.

Щоб мати змогу тоді бути серед тих, хто експортує продукти харчування до європейських країн, Україні вже зараз необхідно звернути на ці 12 видів господарств, які будуть відігравати значну роль у виробництві їжі у ЄС в 2040 році:

• Адаптивні фермерські господарства. Невеликі, отримують прибуток від вирощування культур з найбільшим попитом, відстежують тренди ринків, швидко адаптуються до змін, працюють на засадах агроекології, мають покупців по всьому світу;
• Традиційні фермерські господарства. Невеликі, фокусуються на традиційних методах вирощування їжі, націлені на підтримання традицій та культурної спадщини більше, ніж на прибуток.
• Міські урбан-ферми. Виробництво їжі у міських умовах – на відкритому ґрунті, на дахах будівель та/або у теплицях, органічне або пермакультурне.
• Соціальні ферми. Комунальний сервіс для набуття необхідних навичок психологічної реабілітації, виконання вправ на свіжому повітрі, задоволення від процесу та забезпечення їжею соціальних закладів на принципах агроекології.
• Громадські агрогосподарства. Громадські або муніципальні сади та городи у міському або сільському середовищі, пропонують місце для вирощування овочів та фруктів для місцевої громади та постачання свіжої їжі, пермакультурний підхід.
• Корпоративне агровиробництво. Підрозділи великих корпорацій під управлінням фахових найманих менеджерів, виробляють інгредієнти для продукції корпорації, низько затратне виробництво, високі стандарти захисту довкілля, органічне або відзначене приватним сертифікатом продукції.
• Безґрунтове агровиробництво. Вертикальні теплиці з цілорічним гідро- та аеропонним вирощуванням городини без використання ґрунту.
• Особисті садові господарства. Некомерційні невеличкі господарства у передмісті або у сільській місцевості для забезпечення їжею та сільським відпочинком містян.
• Хобі-ферми. Невеликі, некомерційні з агроекологічним підходом, для отримання задоволення від улюбленої справи та відпочинку.
• Біотехнологічне виробництво їжі. Квіткові культури для вирощування синтетичного м’яса або молока, виробництво рослинного м’яса або інгредієнтів, етична та екологічна альтернатива сучасному тваринництву.
• Регенеративні господарства. Відновлення довкілля, надання екологічних послуг, екологічно стале виробництво їжі та отримання прибутку.

Джерело: прес-служба Ecobusiness Group