Економіка замкненого циклу і побудова інфраструктури: міжнародний досвід

В Європі утилізація побутових відходів давно є шановним і прибутковим бізнесом. Переробні сміття компанії роблять добру справу — покращують стан довкілля  — і при цьому заробляють мільярди євро. Європейська влада активно використовує метод батога і пряника, накладаючи величезні штрафи на любителів смітити і заохочуючи тих, хто сортує і переробляє сміття.

Найкращі показники з переробки відходів в Європі зараз у Швейцарії, Німеччини, Нідерландів. У цих країнах звалища були знищені як клас ще кілька років тому. А на старих місцях поховання відходів зараз стоять установки для збору біогазу. Ба більше, Швеція навіть імпортує сміття, завантажуючи свої вільні потужності.

У Східній Європі поки спостерігається протилежна ситуація: там як і раніше катастрофічно багато смітників, а переробка і утилізація сміття розвинена дуже слабко. У Румунії та Болгарії, наприклад, переробляється десь 5-7 % побутових відходів. Однак вони в останні роки за підтримки сильніших партнерів по ЄС почали активно вирішувати сміттєву проблему.

До того ж в ЄС взяли курс на перехід до циркульної економіки, яка передбачає, що товари, розміщені на ринку ЄС, повинні бути розраховані на більш тривалий термін експлуатації, повторне використання, ремонт і переробку, а також включати якомога більше переробленого матеріалу замість первинної сировини. Одноразове використання буде обмежено, передчасне старіння попереджено, а знищення без утилізації непроданих товарів тривалого користування заборонено. Споживачі отримуватимуть надійну інформацію про ремонтопридатність і довговічність виробів, щоб робити вибір.

Розгляньмо, які комплексні підходи до інфраструктури та як залучають відходи в економічний обіг на прикладі кількох країн.

Велика Британія

Завод Marshwood виробляє електроенергію при спалюванні ТКО, які не піддаються переробці, в обсязі до 165 000 тонн на рік (495 тонн на день). Завод збудовано в 2004 році на березі річки Тест на кордоні Саутгемптона і Маршвуд. Він знаходиться в промисловій зоні навпроти порту на відстані десь 300 метрів від житлової забудови. Спалювання сміття відбувається з виробленням енергії з пари, а димові гази проходять очистку в скрубері і рукавних фільтрах — схожа технологія використовується на всіх заводах компанії Veolia. Завод забезпечує електроенергією майже 22 600 місцевих сімей.

США

Завод з відновлення матеріалів Sunset Park — це центр для переробки металу, скла, паперу і пластика в Нью-Йорку. Компанія Sims Municipal Recycling і місто Нью-Йорк інвестували 25 млн доларів на сортувальне обладнання. Проєкт площею 4,4 га, розташований на набережній району Сансет-Парк, обробляє 18 000 тонн металу, скла, пластику і паперу щомісяця. Проєкт також є місцевою визначною пам'яткою, квитки на екскурсію продаються за $15-20.

Німеччина
Lippe Plant — найбільший центр промислової переробки в Європі площею 230 га. У нього входять заводи з переробки хімікатів, деревини, пластмас, індустріальних відходів, електроніки, а також станція компостування харчових відходів. Центр щорічно отримує більше 980 000 тонн відходів і виробляє майже 500 000 тонн матеріалів і 337 ГВт в рік енергії, третина з якої йде на підтримку роботи заводів. Центр розташований на околиці міста Люнен за 500 метрів від житлової забудови. Переробка матеріалів не призводить до викиду токсичних речовин в атмосферу, а, навпаки, дозволяє уникнути викидів понад 400 тис. тонн парникових газів.

Південна Корея

Звалище Nanjido з 1977 року було основним місцем поховання відходів в Сеулі. Коли концентрація шкідливих викидів метану і стоків в річку Хан виявилася критичною, було вирішено її рекультивувати. На суміжній території в 2002 році побудували стадіон, а полігон перетворили на екопарк. Для вилучення і перетворення газу в енергію пробурили свердловини, відходи ущільнили й ізолювали, консолідували ґрунт, зміцнили схил, сформували верхній родючий шар. Після рекультивації за 50 м від екопарку споруджено житлові будинки.
Джерело: прес-служба Ecobusiness Group