Новини

Повернутися до переліку новин

Елеватори і вимоги щодо викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря

Чи Не секрет, що у багатьох областях елеватори забруднюють повітря і надалі є ризик відкриття кримінальних проваджень. 

Наприклад, Христинівське ХПП вже було притягнуто до адміністративної відповідальності. У Черкаській області в містах Умань та Христинівка відкрито кримінальне провадження за забруднення атмосферного повітря під час роботи елеваторів. Жителі потерпали від зернового пилу, який викидає ТОВ «Христинівське ХПП» та неодноразово звертались до урядовців.

Під час перевірок таких підприємств екоінспектори виявляють:

  • порушення правил експлуатації споруд, устаткування для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин;
  • відсутність виробничого контролю за охороною атмосферного повітря;
  • порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами.

За виявлені порушення елеватори притягаються до адміністративної відповідальності. Але ключовий ризик - Жоден власник елеватора незалежно від розміру і класу не хоче, щоб його підприємство згадували саме через негатив. Та й економічні наслідки можуть сильно вдарити по бізнесу. 

А ще, елеватор продукує велику кількість пилу. Він складається з багатьох нейтральних і небезпечних складових, куди входять грибні спори, бактерії й алергени. Берегти здоров’я людей — як персоналу, так і тих, хто живе поблизу — завдання для власника бізнесу. Крім того, на сьогодні за забруднення довкілля можна сплатити чималий штраф, що має додатково стимулювати до встановлення очисного обладнання. Однак найважливішою причиною для застосування систем пиловидалення є запобігання вибухів і пожеж.

Однак, незважаючи на переконливі аргументи, далеко не всі елеватори будують з урахуванням потреб у пиловидаленні. Так відбувається через неповне розуміння тих проблем, що можуть статися під час роботи технологічного обладнання в запиленій атмосфері. Люди намагаються економити й думають, що вони зможуть дооснастити елеватор аспіраційним обладнанням пізніше, коли з’являться кошти. Також працює елементарна жадібність: навіщо видаляти пил, якщо це призведе до зменшення маси зерна? Так і з’являються елеватори, довкола яких із часом змінюється колір усього ландшафту. Особливо це стосується елеваторів, що розташовані у віддаленні від житла людей та інфраструктури, на яку можуть впливати пилові забруднення. Однак і ті підприємства, що працюють у межах населених пунктів, не завжди «поводяться» чемно, підкидаючи пил, луску й інше сміття рослинного походження до житлових кварталів. В окремих випадках населення змушене роками відвойовувати своє право на нормальні умови життя. 

У класичному розумінні елеватор – це підприємство зі зберігання й обробки зерна. А от з погляду екологічного законодавства – ще й суб’єкт, що володіє стаціонарними джерелами викидів. В першу чергу йдеться, звісно ж, про зерносушарки.

Згідно зі ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря можуть здійснюватися тільки після отримання підприємством дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі – Дозвіл).

Хто повинен отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин?

В обов’язковому порядку його повинні отримувати всі суб’єкти господарювання, які мають стаціонарні джерела викидів.

Під це визначення підпадають елеватори, які планують експлуатувати зерносушарку(и) будь-якого типу, розташовану на відкритому просторі, або зерносушарку, розташовану в приміщенні, але з організованим відведенням будь-якого типу – аспірацією, вентилятором або навіть звичайним вікном. Тобто таку, яка здійснює викиди в навколишнє середовище.

Виняток становлять зерносушарки, розташовані в повністю закритому приміщенні, без вікон і вентиляторів (так, іноді елеватори вдаються і до таких хитрощів). Але слід зауважити, що така ситуація не зовсім законна і навряд чи пройде найближчу держперевірку з охорони праці.

Джерел забруднення на елеваторі чимало: серед них і точки вивантаження автотранспорту, і очисне обладнання. Одне з найбільших – зерносушарка. Екологічне законодавство розглядає це обладнання як організоване стаціонарне джерело викидів. На його експлуатацію елеватору потрібен спеціальний дозвіл.

Експлуатація зерносушарки до отримання Дозволу заборонена!

Зверніть увагу!
Якщо елеватор здійснює зміни на існуючих джерелах викидів (заміна зерносушарки на нову, її розширення, додавання нового обладнання на існуючу та ін.), то зобов’язаний провести інвентаризацію всіх джерел викидів заново і на підставі цієї інвентаризації повторно пройти ту ж процедуру для отримання нового Дозволу.

Допустимий рівень викидів 

Гранична концентрація викидів забруднювальних речовин зі стаціонарних джерел регулюється наказом Мінохорони довкілля і природних ресурсів №309 і не має перевищувати 50 мг/м.. Щоб уявити, скільки це в кілограмах, візьмемо зерносушарку, через яку проходить 300 тис. кубометрів повітря на годину. Якщо в кожному кубометрі повітря буде 50 мг пилу, за добу назбирається 360 кг, а за місяць безперервної роботи — 10,8 т, які осідатимуть навколо елеватора. Це не тільки спричинить обурення серед населення — навіть якщо елеватор розташовано вдалині від населеної зони, екологічні інспектори будуть раді завітати до керівника підприємства з купою запитань. 

Тому під час проєктування й будівництва елеваторів слід орієнтуватися не на граничні норми, а намагатись практично повністю усувати можливість викидів пилу і сміття в повітря. 

Ще одна важлива норма, якої потрібно дотримуватися, — наявність забруднювальних речовин у робочій атмосфері елеватора. Згідно із СанПіН МОЗ 4617-88 (Гранично Допустимі концентрації у повітрі робочої зони), величина гранично допустимої концентрації для зернового пилу становить 4 мг/м.. У цьому разі потрібно враховувати, як високо від поверхні землі розташовані джерела забруднень. Якщо автоприймання розташовано безпосередньо в робочій зоні, то шахтні сушарки викидають відпрацьоване повітря на значну висоту, і доки пил опуститься до рівня землі, його концентрація сильно зменшиться й не перевищуватиме норму. 

ДО ЯКОЇ ГРУПИ НАЛЕЖИТЬ ЕЛЕВАТОР?

З погляду законодавства, підприємства, які мають джерела викидів, поділяються на 3 групи. Належність до групи визначається законодавчо встановленими граничними значеннями викидів (тон/рік).

Невеликі фермерські елеватори, як правило, належать до 3-ї, найбільш безпечної групи.  Термін дії Дозволу для неї необмежений. Середні та великі елеватори, які найчастіше підпадають під умови 2-ї груп. Дозвіл отримують на 10 років і ставляться на держоблік.

Крім того, законодавством визначений список виробництв та технологічного обладнання, на яких повинні впроваджуватися найкращі доступні технології та методи. Підприємства, які експлуатують таке обладнання, належать до 1-ї, найбільш «серйозної», групи. Такі підприємства ставляться на держоблік. Жодна з позицій елеваторного обладнання до цього списку не потрапила, тому до 1-й групи елеватори не відносять.

Докладніше про вимоги та убезпечення підприємств від порушень – на семінарі 25 серпня, онлайн - «Охорона атмосферного повітря на підприємстві – як все організувати у воєнний час»

Потрібна реєстрація!

 

Прес-служба ПАЕУ

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини з екології на нашій сторінці в Facebook

 

Розсилка новин

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсиланням спаму.
X
Завантаженя матеріалів цього розділу доступне тільки для зареєстрованих користувачів порталу.
УВІЙТИ чи ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ
Забули пароль?
X
Читати матеріали цього розділу в повному обсязі можуть лише зареєстровані користувачі порталу
УВІЙТИ чи ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ
Забули пароль?

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»

ecolog-ua.com

Дякую,
не показуйте мені це!