Нова держполітика у сфері промислового забруднення: чого очікувати бізнесу

Мінприроди розпочало реформування дозвільної системи у сфері промислового забруднення. Метою реформи є запобігання промисловому забрудненню навколишнього природного середовища, що безпосередньо впливає на здоров’я людей та стан довкілля. Інструменти, запропоновані в процесі реформування, є частиною Директиви 2010/75/ЄС про промислове забруднення, яку Україна зобов’язана впровадити відповідно до Угоди про Асоціацію із ЄС (базову інформацію про реформу та основні її елементи можна знайти у журналі «ЕCOBUSINESS. Екологія підприємства»№ 11, 2018, с. 11)

Перший крок — розробка та затвердження Концепції реалізації державної політики у сфері промислового забруднення, що слугуватиме дорожньою картою реформи. На разі проект Концепції проходить процедуру погодження з центральними органами виконавчої влади.

У зв’язку з цим Команда підтримки реформ при Міністерстві екології та природних ресурсів України спільно з журналом «ЕCOBUSINESS. Екологія підприємства» 06 березня 2019 року провели вебінар «Нова держполітика у сфері промислового забруднення» в Оргуському інформаційно-просвітницькому центрі.

Редакція журналу «ЕCOBUSINESS. Екологія підприємства» та Команда підтримки реформ при Мінприроди дібрали 10 запитань, які найчастіше в тій чи іншій формі ставили учасники вебінару. На запитання відповідали:

	Ольга Семків, проектний менеджер напряму «Імплементації Директиви 2010/75/ЄС про промислове забруднення», член Команди підтримки реформ при Мінприроди.
	Світлана Сушко, експерт з напряму «Імплементації Директиви 2010/75/ЄС про промислове забруднення», член Команди підтримки реформ при Мінприроди.

Запитання учасників

Які особливості процедури видачі інтегрованого та уніфікованого дозволу, основні етапи та тривалість процедури?

Відповіла Світлана Сушко: У межах реформування дозвільної системи необхідно розробити чіткі й зрозумілі правила гри, як для дозвільного органу, так і для промисловості. Оператор установки звертатиметься із заявою про отримання інтегрованого дозволу до дозвільного органу — Мінприроди. Заява міститиме обґрунтування впливу на всі компоненти навколишнього природного середовища (атмосферне повітря, водні об’єкти, ґрунти), оцінку відповідності НДТМ, заходи для приведення промислового майданчика до безпечного стану після завершення експлуатації установки тощо (рисунок).

Серед інших запитань учасників:
• Очікується, що нова дозвільна система сприятиме зменшенню адміністративного навантаження. Завдяки яким заходам це відбуватиметься та які можливі проблемні аспекти?

• Передбачається диференційований за трьома групами підприємств підхід: інтегрований дозвіл, уніфікований дозвіл та реєстрація шляхом подання декларації. Як відбувається диференціація?

• Концепція передбачає доволі високий рівень централізації нової системи та, по суті, національну адаптацію найкращих доступних технологій і методів управління (які Мінприроди планує розробляти та затверджувати). Які часові межі для впровадження найкращих доступних технологій та методів управління? Цілком незрозумілим є зв’язок із національними заходами щодо скорочення викидів від великих спалювальних установок (ВСУ), що також є невід’ємною частиною Директиви 75/2010/ЄС. Як забезпечуватиметься ефективна взаємодія сторін? Чи не буде це додатковою провокацією корупції, маніпуляцій чи екотероризму?

• Чи розроблено механізми:
а) попереднього інформування бізнесу про зміни в законодавстві, які можуть вплинути на його діяльність;
б) перевірки компетентності й підвищення кваліфікації представників обласних департаментів охорони навколишнього середовища та екологічних інспекторів, які впливають на роботу підприємств?

• Згідно зі ст. 15 Директиви 2010/75/ЄС, положення якої будуть враховані при розробленні законопроекту про інтегроване запобігання, зменшення та контроль промислового забруднення, за умови, що впровадження заходів з переліку висновків НДТМ не є економічно доцільним, установка може використати опцію «відступу» (derogation). Про які саме випадки йдеться у цій статті та за яких умов оператор установки застосовує опцію «відхилення»?

• Періодичність проведення планових заходів зі здійснення державного нагляду встановлена чинним законодавством — не частіше одного разу на два роки. У зв’язку з чим і навіщо, згідно зі супровідними документами до проекту Концепції, збільшиться кількість перевірок на суб’єктах господарювання?

Джерело: журнал «ECOBUSINESS. Екологія підприємства»  № 4, 2019