Нова система охорони довкілля. Гра на випередження

У найближчий четвер парламент планує нарешті розглянути проект закону «Про оцінку впливу на довкілля». 

Цей документ у разі ухвалення запровадить в Україні європейську модель державної природоохоронної політики. Тобто пропонується створити систему, яка працюватиме на упередження завдання шкоди довкіллю, а не на боротьбу із можливими наслідками. Ухвалення законопроекту – крок до виконання міжнародних зобов'язань України в рамках угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

У найближчий четвер парламент планує нарешті розглянути проект закону «Про оцінку впливу на довкілля». 

Цей документ у разі ухвалення запровадить в Україні європейську модель державної природоохоронної політики. Тобто пропонується створити систему, яка працюватиме на упередження завдання шкоди довкіллю, а не на боротьбу із можливими наслідками. Ухвалення законопроекту – крок до виконання міжнародних зобов'язань України в рамках угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Сьогодні в Україні працює стара схема моніторингу оцінки екологічних ризиків. Хоча, якщо бути точним, то і стара схема не працює.  Екологічна експертиза як інструмент нагляду за довкіллям у 2011 р. фактично ліквідована. Формально вона існує, однак до законодавства яке іі регулює вже було внесено стільки змін що практично нівельовано її застосування. Як наслідок,  посилюється фінансовий та адміністративний тиск на інвесторів, поверхнево оцінюються особливості навколишнього середовища. 

Плюсів від застосування нової системи буде значно більше, аніж мінусів. Та й власне мінуси (корупційні ризики) в нашому випадку умовні.  

Роль проведення екологічної експертизи буде покладено на Мінприроди та структурні підрозділи облдержадміністрацій у сфері екології. Безумовно, якийсь затурканий «короткозорий» чиновник, що й гадки немає про політику держави в сфері боротьби з корупцією, десь за винагороду спробує оформити експертизу. Та насправді не все залежить від чиновника. Законопроект передбачає таку форму участі громадян в експертизі, як громадські слухання. І це – можливість почути голос громади, оцінити можливі ризики перед будівництвом, а не на етапі, коли оформлені всі дозвільні документи, а громада «лягає під екскаватори» і зносить паркани.  

Дехто вважає, що врахування думки громадськості – це врахування думки всіх. Проте цим законопроектом передбачається можливість обґрунтованої відмови, оскільки думки в багатьох випадках можуть бути протилежними. Проведення громадських слухань також сприяє певній мінімізації впливу чиновника на прийняття рішення. Та навряд чи громада виступатиме проти справді важливих проектів, які створюватимуть робочі місця й розвиватимуть інфраструктуру. В такому випадку чиновнику буде значно важче відмовити у видачі дозвільних документів.  

Прозора процедура участі громадськості в процесі оцінки впливу на довкілля на всіх етапах є вкрай важливою. Це – своєрідна гарантія, що негативний вплив на навколишнє середовище і здоров'я людини буде мінімізовано, також часто саме громада володіє знаннями щодо екологічних особливостей регіону. Законопроектом передбачається забезпечення безкоштовного доступу громадськості до всієї інформації, що стосується планової діяльності та процедури громадського обговорення, а також ведення загальнодоступного Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля у інтернеті. І це насправді стане неабияким прогресивним кроком для держави, що декларує потребу відкритості та прозорості у рішеннях. Впевнена, що така інформація буде важливою і для бізнесу при прийняті ним певних рішень. 

За документом, строк підготовки екологічного висновку (експертизи) займе 2-4 місяці. Й лише після нього інвестор (будівельник) матиме можливість отримати дозвільний документ на провадження певного виду діяльності, завозити на місце будматеріали, встановлювати паркани тощо. Роль чиновника у цих процесах – формальна (підпис), а не вирішальна.