Про можливості моделювання досягнення пов’язаних з водою ЦСР для будь-якого бізнесу

В Україні, незважаючи на формальну асоціацію з ЄС в екологічній сфері, до кінця 2019 року Уряд відмовлявся від будь-якої відповідальності за цілі сталого розвитку (далі — ЦСР). Навіть після Указу Президента України «Про цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» від 30 вересня 2019 року № 722/2019, в якому Уряду прямо було доручено привести свої цілі і програми у відповідність до ЦСР, План дій Уряду є дуже далеким як від ЦСР, так і від таких принципів врядування ОЕСР, як результативність — визначення чітких цілей та досягнення очікуваних цільових показників, та ефективність — досягнення цілей з найменшими витратами для суспільства.

Нижче наведені деякі положення з інституційного аналізу водного врядування, проведеного під егідою ГВП за підтримки ЮНЕП та Міністерства екології та природних ресурсів:

1. Положення Водної рамкової директиви та Паводкової директиви ЄС перенесені в українське законодавство на словах, але на практиці головних цілей цих Директив — досягнення доброго стану та зменшення ризиків паводків, ніхто в Уряді не зобов’язаний досягати, тобто результативність дій Уряду не визначається успішним досягненням цілей.
2. Економічний механізм водокористування відсутній, Уряд не відповідає за досягнення цілей планів управління річковими басейнами, але розпоряджається більш ніж 90 % бюджетних водних грошей, витрачаючи їх на ті пріоритети, які вважає за потрібне, тобто ефективність не визначається досягненням узгоджених цілей найдешевшим для суспільства шляхом.
3. Після затвердження Президентом України забезпечення сталого менеджменту, як української водної ЦСР, Уряд несподівано, без якогось обговорення чи обґрунтування, звузив функції Міністерства з управління довкіллям до захисту довкілля і об’єднав його з Міненерго.
4. Щодо покращення якості води, то показником ефективності було обрано зменшення забруднення, що є показником заходу, а не досягнення цілі.
5. Кажучи про плани щодо зміни клімату, Уряд говорить лише про готовність населення до адаптації, вважаючи зниження викидів парникових газів найкращим показником ефективності підвищення опірності і адаптаційної здатності до змін клімату.

При такому екологічному врядуванні годі очікувати на позитивний результат.

Оскільки Уряд продовжує вважати, що безпека — це відсутність ризику, тож забезпечувати її він збирається лише одним способом — запобіганням забрудненню шляхом посилення контролю і інспекції. Всі наші попередження про те, що зниження втричі водозабору і забруднення за роки незалежності не дало результату — покращення якості чи кількості, ігноруються. Це й зрозуміло: якщо Уряд не цікавить результат, то важливе лише дотримання нормативів. Скільки б це не коштувало…

Які висновки для екологів підприємств і бізнесу?

Очевидно, що Уряд нічого, крім змагання між інспекторами і бізнесом за дотримання нормативів, запропонувати не може. Тобто рекомендації щодо роботи з інспекцією і звітуванням залишаться важливими. Але бізнес, який, на відміну від Уряду, чудово вміє працювати з ризиками і аналізом затрати-вигоди, може і самостійно досягати цілей оновленої національної Екостратегії — забезпечення стійкого розвитку і зниження екологічних ризиків, адже це завдання — не тільки для Уряду, а й для всіх.

Порушу актуальну тему — СППР у боротьбі зі змінами клімату та їх наслідками. Зверніть увагу, що у нас майже завжди пропускають слова «та їх наслідками», і це не випадково, якщо пріоритетною є боротьба з причинами — викидами. Уряд вважає, що зменшення впливу/наслідків змін клімату можливе ЛИШЕ внаслідок зменшення викидів, і це буде коштувати дуже дорого. Водночас адаптація, тобто зменшення впливу змін клімату, є більш дешевим альтернативним шляхом боротьби з наслідками.

Паризька угода зазначає, що всі держави мають не тільки обмежувати викиди, але й оцінити впливи та вразливість до кліматичних змін, перш за все беручи до уваги загрози громадам та екосистемам, і сформулювати національні цілі з адаптації з тим, щоби підвищити адаптаційну спроможність й опірність, зменшити вразливість.

ІРСС прогнозує, що в Європі головні впливи від змін клімату будуть переважно у водному секторі: збільшення частоти й амплітуди екстремальних погодних явищ, пікові паводки (як 2008 року в Карпатах), підвищення рівня моря, посухи і зменшення наявності води.

А прикладами ефективної адаптації ІРСС називає:

— сезонне прогнозування клімату для с/г і диверсифікацію культур;

— зменшення небезпеки лих на рівні громад,

— системи раннього попередження про екстремальну погоду,

— додаткове затримання води і зрошення,

— страхування.

Впливи змін клімату і варіанти адаптації до них оцінювалися в Україні на численних семінарах під егідою ГВП:

— збитки від посух оцінювалися Т. Адаменко (Гідрометцентр);

— впливи змін клімату на ліси І. Букшею (УкрНДІЛГА);

— необхідність додаткового затримання води і зрошення оцінювалася М. Ромащенком (ІВПіМ НААНУ);

— підвищення рівня моря, адаптаційні можливості Дністровського водосховища, зменшення небезпеки паводків на рівні громад і системи раннього попередження про екстремальну погоду в басейнах Дніпра, Дністра, Прута і Сірету моделювалися в ІПММС НАНУ.

Хоча ці роботи не фінансувалися Україною, їх результати легко можна включити у другий Національно визначений внесок та у національний план з адаптації.

Проте, маючи великий досвід створення систем підтримки прийняття рішень, побудованих на ймовірнісному аналізі різних сценаріїв розвитку і математичному моделюванні довкілля (СППР для епідемії коронавірусу теж моделюється в ІПММС НАНУ, і теж не за урядові гроші), ми сумніваємося, що українські політики, що приймають рішення, будуть зацікавлені в такому моделюванні. Як вони не зацікавлені і в моделюванні для відбору сценаріїв оптимального розподілу заходів для досягнення ЦСР. Ймовірнісний статистичний аналіз дає багато наукової невизначеності, яку політики погано сприймають: для науки ймовірність прийнятна, тоді як для Уряду бажана певність.

Проте навіть якщо Уряд не зацікавиться цими результатами, зацікавлені представники бізнесу можуть їх отримати на запит, а також замовити додаткові дослідження і рекомендації в тих ділянках, місцях і громадах, де є така необхідність.

Андрій Демиденко, відділення математичного моделювання довкілля ІПММС НАНУ