Новини

Повернутися до переліку новин

Про нормативні вимоги до верифікації викидів парникових газів та вимоги до верифікатора

Як відомо, із січня 2021 року почала діяти система моніторингу, звітності та верифікації (далі — МЗВ) парникових газів (далі — ПГ). Вона впроваджується Міндовкілля за підтримки проєкту Світового банку «Партнерство заради ринкової готовності». Система призначена для отримання якісної інформації про викиди ПГ і працює на трьох рівнях:

  1. оператора, який готує документацію про викиди з використанням єдиної методичної бази та типових форм;
  2. верифікатора, який на договірній основі виконує аудит документації оператора і видає йому верифікаційний звіт;
  3. Національного агентства з акредитації України (далі — НААУ), яке здійснює акредитацію верифікаторів, а потім моніторинг їх роботи.

Адміністратором системи є Міндовкілля, яке, серед іншого, затверджує план моніторингу (далі — ПМ) і приймає річний звіт оператора. При цьому Держекоінспекція може провести перевірку достовірності даних оператора. Також має бути обмін інформацією: НААУ інформує Міндовкілля про зміни у сфері акредитації верифікатора, призупинення дії або скасування атестата про акредитацію. Зі свого боку міністерство, наприклад, повідомляє про отримані скарги на верифікаторів.

Нормативні вимоги до верифікації викладені у Законі України «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів» від 12 грудня 2019 року № 377-IX та в постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку верифікації звіту оператора про викиди парникових газів» від 23 вересня 2020 року № 959 (далі — Постанова № 959). Крім того, очікується, що незабаром будуть затверджені рекомендації з верифікації звіту оператора. В них вимоги до процесу верифікації викладені більш детально і з поясненнями. Процесу верифікації стосуються також вимоги стандартів ДСТУ ISO 14064-3 та ДСТУ ISO 14065.

Процес верифікації

Передбачені наступні послідовні етапи:

1. На переддоговірному етапі приймається рішення про верифікацію та укладається договір між оператором і верифікатором. 
Верифікатор, отримавши від оператора запит і попередню інформацію (принаймні ПМ), зважує свою спроможність провести верифікацію для конкретної установки, а також оцінює необхідні витрати часу.

2. На початку верифікації здійснюється стратегічний аналіз на основі розширеної інформації від оператора. Це дає глибше розуміння діяльності оператора і потрібних верифікаційних заходів.

Увага! Принциповим є факт затвердження ПМ Міндовкілля. Якщо план не затверджено, то звіт оператора не може бути визнано задовільним.

3. Здійснюється аналіз ризиків процесу моніторингу та їх можливого впливу на звітні дані. Крім того, верифікатор оцінює, як знизити ризики власне верифікації.

4. На основі аналізу ризиків готується план верифікації.

5. Відповідно до цього плану виконується наступний етап — детальна верифікація. 

Вона включає. також обов’язкове відвідування установки, хоча іноді можливе проведення невиїзної верифікації. На цьому етапі верифікатором мають бути зібрані та задокументовані докази, що підтверджують висновки верифікаційного звіту. Якщо верифікатор виявив певні проблеми, наприклад, викривлення даних в звіті або невідповідність між звітом і планом, до видачі верифікаційного звіту є можливість внести виправлення.

6. Всі знайдені проблеми, а також матеріали, що підтверджують висновок верифікатора, долучаються до внутрішньої верифікаційної документації.

7. Документація разом з проєктом верифікаційного звіту подається на незалежне рецензування. Його виконує співробітник верифікатора, який не брав безпосередньої участі у верифікації.

8. Остаточний верифікаційний звіт передається оператору.

Вимоги до верифікатора

Передусім, верифікатор повинен запровадити процес забезпечення компетентності персоналу. Він включає відповідні критерії компетентності, методи оцінки, а також відповідне навчання. Є також конкретні вимоги до групи з верифікації, до якої входить провідний аудитор з верифікації, а також, за необхідності, аудитор(и) та конкретні технічні фахівці.

Важливим є питання усунення ризиків для об’єктивності верифікатора. 


Довідково: Для забезпечення його незалежності та неупередженості законодавство містить такі вимоги:
1) верифікатор не повинен надавати оператору ніяких консультаційних і технічних послуг, що стосуються системи МЗВ;
2) верифікатор не повинен бути пов’язаний з оператором організаційно, фінансово або юридично;
3) оператор не повинен отримувати послуги від консультанта, який пов’язаний з верифікатором як зазначено у попередньому пункті, а також і просто якимись взаємовигідними угодами, наприклад, про залучення нових клієнтів. (Наприклад, коли консультант, який допомагає готувати ПМ і звіт, рекомендує оператору конкретного верифікатора для перевірки своєї роботи. Або навпаки, коли верифікатор при виявленні проблем у оператора рекомендує хорошого консультанта для їх усунення).

Це завжди максимально перевіряється, особливо у випадку скарг на верифікатора. Невиконання вимог щодо об’єктивності може призвести до анулювання результатів верифікації, призупинення атестата верифікатора і консервативної (тобто завищеної) оцінки викидів з боку Міндовкілля…

Увага! Стаття з журналу «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» №1, 2021 публікується на сайті частково!

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини з екології на нашій сторінці в Facebook та каналі в Telegram

Читайте також:

 

Розсилка новин

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсиланням спаму.
X
Завантаженя матеріалів цього розділу доступне тільки для зареєстрованих користувачів порталу.
УВІЙТИ чи ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ
Забули пароль?
X
Читати матеріали цього розділу в повному обсязі можуть лише зареєстровані користувачі порталу
УВІЙТИ чи ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ
Забули пароль?

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»

ecolog-ua.com

Дякую,
не показуйте мені це!