Регулювання сфери водних ресурсів: чи далеко до колапсу?

Водні ресурси являють собою стратегічний, життєво важливий природний ресурс, що має особливе значення. Є національним багатством кожної країни, однією з природних основ її економічного розвитку. Україна є однією з найменш водозабезпечених країн Європи, при цьому водокористування в країні здійснюється переважно нераціонально. Внаслідок токсичного, мікробіологічного та біогенного забруднення відбувається погіршення екологічного стану річкових басейнів, а також прибережних вод та територіальних вод Чорного і Азовського морів. Як уникнути водного колапсу? З’ясовуємо в матеріалі.

На одну людину в Україні в середньому припадає лише 1 тис. кубічних метрів річкового стоку у рік, у той час, як за оцінкою Європейської Економічної Комісії ООН держава, водні ресурси якої не перевищують 1,7 тис. кубічних метрів на людину, вважається водонезабезпеченою.

Враховуючи те, що в Україні існує низький рівень водозабезпечення та функціонує потужний водомісткий виробничий комплекс, що не відповідає відновлюваній спроможності водних екосистем, проблема раціонального використання води стала одним з чинників, що впливає на стан національної безпеки України.

Важливо!

Нагальною потребою є запровадження нових ресурсозберігаючих технологій, насамперед у тих галузях економіки, що є найбільшими забруднювачами — у промисловості, житлово-комунальному господарстві та сільськогосподарському виробництві.

При здійсненні водогосподарської політики, в нашій країні, вода ніколи не розглядалася як основа життєзабезпечення природних екосистем і людини, не враховувався і не прогнозувався економічний стан водних систем і їхній вплив на біорізноманіття.

Традиційно вода розглядалася і використовувалась тільки як господарський ресурс для промислового і сільськогосподарського виробництва, отримання електроенергії, а також для скидання стічних вод, що зрештою і призвело до вичерпання природно-екологічного потенціалу водних ресурсів.

Міжнародні експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) встановили, що понад 60 % захворювань у світі зумовлено вживанням недоброякісної води.

Отже, сьогодні вода розцінюється не тільки як природний ресурс, вона має яскраво виражену соціальну значимість.

Основними засадами (стратегією) державної екологічної політики України на період до 2030 року, які затверджено Законом України від 28 лютого 2019 року № 2697-VIII, визнано, що:

► Україна є однією з найменш водозабезпечених країн Європи, при цьому водокористування в країні здійснюється переважно нераціонально. Внаслідок токсичного, мікробіологічного та біогенного забруднення відбувається погіршення екологічного стану річкових басейнів, а також прибережних вод та територіальних вод Чорного і Азовського морів. Особливо слід відзначити незадовільний стан причорноморських лиманів, більшість з яких належать до природно-заповідного фонду і є унікальними рекреаційними ресурсами.

Основні речовини, що призводять до забруднення, — сполуки важких металів, сполуки азоту та фосфору, нафтопродукти, феноли, сульфати, поверхнево-активні речовини, хімічні добрива, отрутохімікати, гербіциди, інсектициди. Останнім часом зростає забруднення медичними відходами та мікропластиком, яке на сьогодні не контролюється.

1. Які стратегічні цілі та завданя з покращення ситуації?
2. Захист водних об’єктів від пестицидів та агрохімікатів: що передбачено?
3. Відповідальність за порушення: що повинні знати суб’єкти господарювання?

Більше відповідей на запитання — в журналі №9, 2021 «ECOBUSINESS. Екологія підприємства».