Рух до Європи: що може змінитися в екологічному законодавстві

21 березня 2014 року сталася знакова для нашої країни подія — в Брюсселі Європейський Союз і Україна підписали Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторони. Ця угода не означає, що наша країна стане членом Європейського Союзу. Угода про асоціацію — це угода між Європейським Союзом і країною, яка не є членом Європейського Союзу, що створює рамки для співпраці між сторонами.

Сам документ містить більш ніж 200 сторінок, на яких докладно викладені умови розвитку політичних, торгових, соціальних, культурних зв’язків та зміцнення безпеки. Беручи до уваги специфіку економіки нашої країни, угода обумовлює перехідний період в десять років, протягом яких співпраця України та Європейського Союзу відбуватиметься в «тестовому режимі». За цей час Україна має провести політичні, економічні, судові реформи, погодити численні стандарти та нормативи. Розробники угоди вважають, що десятилітнього терміну нашій країні буде досить, щоб досягти рівня розвитку, при якому економічна співпраця стане цивілізованою, повноцінною та взаємовигідною.

Українське законодавство буде адаптовано до європейського

Уточнимо, що Україною було підписано поки що тільки політичну частину, до якої входять преамбула, розділ I «Загальні принципи», розділ II «Політичний діалог, реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері зовнішньої та безпекової політики» і розділ VII «Інституційні, загальні та прикінцеві положення». Водночас в документ не увійшли п’ять розділів, які складають економічну частину: про співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки, про торгівлю й торгівельні відносини, про економічне та галузеве співробітництво, про фінансове співробітництво та боротьбу з шахрайством і розділ, присвячений загальним та інституціональним положенням. Відповідно до заяви Арсенія Яценюка, друга частина угоди — економічна — буде підписана вже після президентських виборів, які відбудуться 25 травня 2014 року, але вже зараз розпочинається процес економічних зрушень.

Отже, на нас чекають зміни, які торкнуться кожної галузі, зокрема, безперечно, й природоохоронної. Адаптація чинного законодавства України до права Європейського Союзу прямо передбачена в угоді й розпочинається з моменту підписання угоди про асоціацію та поступово поширюється на всі зазначені в угоді елементи.

Статтею 289 угоди про асоціацію прямо передбачено, що Сторони визнають важливість в повній мірі взяти до уваги економічні, соціальні та екологічні інтереси не тільки теперішнього населення, а й майбутніх поколінь. Сторони гарантують, що економічний розвиток, екологічна та соціальна політики спільно підтримуються.

Стаття 292 «Багатосторонні угоди з охорони навколишнього природного середовища» поглиблює зміст розділу:

«1. Сторони визнають важливість міжнародного екологічного управління та угод, як відповідь міжнародної спільноти на глобальні та регіональні екологічні проблеми.

2. Сторони підтверджують своє зобов’язання щодо ефективної імплементації у своїх законах та практиках багатосторонніх угод з охорони навколишнього природного середовища, учасниками яких вони є.

3. Ніщо в цій Угоді не обмежує прав Сторін ухвалювати та зберігати заходи щодо імплементації багатосторонніх угод з охорони навколишнього природного середовища, учасниками яких вони є. Такі заходи не застосовуються у такий спосіб, який міг би стати засобом довільної або невиправданої дискримінації між Сторонами або прихованого обмеження в торгівлі.

4. Сторони гарантують, що їх екологічна політика ґрунтуватиметься на принципі обережності та принципах, які зобов’язують застосування превентивних заходів, відшкодування в пріоритетному порядку шкоди, заподіяної навколишньому середовищу та сплаті штрафу забруднювачем навколишнього середовища.

5. Сторони співпрацюють з метою сприяння обґрунтованому та раціональному використанню природних ресурсів. Відповідно до цілей сталого розвитку, з метою зміцнення зв’язків у сфері торгівельних та екологічних політик та практики Сторін.»

Продовження у № 5 журналу "Экология предприятия"