Санітарно-захисні зони: проєктування СЗЗ, переоформлення, затвердження СЗЗ, проведення моніторингу в рамках законодавства.

Санітарно-захисна зона (СЗЗ) – це територія, яка відділяє підприємства, їх окремі споруди з технологічними процесами, які є джерелами впливу на довкілля, від житлової забудови, ландшафтно-рекреаційної зони, зон відпочинку, курорту, і яка повинна забезпечити зменшення впливу всіх несприятливих виробничих факторів (хімічних, фізичних, біологічних) до рівнів нижче нормативних (регламентуються гранично допустимою концентрацією, орієнтовно допустимими рівнями впливу, допустимими рівнями і т.д.).

Менеджери природоохоронної діяльності стикаються в роботі із необхідністю розробки та погодження проєктів встановлення СЗЗ та пошуку відповідей на питання:

Як встановити СЗЗ від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд?
Як визначити розміри СЗЗ для промислових підприємств та інших об'єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей?
В яких випадках СЗЗ для підприємств та об'єктів, що проєктуються з впровадженням нової технології або реконструюються, може бути збільшена?
Які виробничі та невиробничі об’єкти можна розміщувати у СЗЗ, а які заборонено?

Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів – основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення, що повинно забезпечити найбільш сприятливі в гігієнічному відношенні умови життєдіяльності населення, саме так зазначено в ДСП-173-96. Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені Наказом Міністерства охорони здоров’я України №173 від 19.06.1996

Цим документом визначаються вимоги до розташування та організації виробничої території, вимоги до охорони навколишнього середовища населених пунктів і зон рекреації: розташування нових та реконструювання існуючих об'єктів, що є джерелами забруднення атмосфери, водних ресурсів, ґрунту, джерелами шуму та вібрації, електромагнітних випромінювань. Наприклад, ним передбачено, що нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, технічне переоснащення та реставрація діючих об'єктів дозволяється на територіях з рівнем забруднення, який перевищує гігієнічні нормативи, тільки за умови зменшення на них викидів в атмосферу до рівня гранично допустимих викидів (ГДВ) з урахуванням перспективи розвитку, а також при наявності можливості організації достатніх СЗЗ.

Також менеджеру природоохоронної діяльності можуть стать в нагоді:

  Методичні рекомендації «Оцінка ризику для здоров’я населення від забруднення атмосферного повітря», затверджені Наказом МОЗ № 184 від 13.04.2007.
  ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації для будівництва».
  Інструкція про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України № 108 від 09.03.2006.