Що повинні знати суб’єкти господарювання про поводження з відходами упаковки: первинний облік та законодавче врегулювання

У сучасному світі тара та упаковка відіграють важливу роль, оскільки дозволяють забезпечити збереження якості продукції та зменшити її втрати, збільшити строки зберігання, полегшують транспортування, а також є досить ефективним рекламним засобом.
Та незважаючи на переваги, упаковка має низку недоліків та запитань від виробників. Які вимоги щодо поводження з відходами упаковки? Яке існує законодавче поле для даного типу відходів в Україні? Як здійснюється облік відходів упаковки? Відповіді на ці запитання, з’ясовуємо в матеріалі.

Стрімке зростання індустрії упаковки наприкінці ХХ — на початку ХХІ століття призвело до збільшення відповідно відходів упаковки в загальній кількості відходів. Обсяги утворення відходів упаковки становили у 2018 році у Європейському Союзі (разом із Великою Британією) в середньому 174,55 кг на людину, найбільше у Німеччині — 227,5 кг, Люксембурзі — 224 кг, Італії — 211,2 кг, Ірландії — 208,6 кг та Франції — 197,4 кг.

В Україні такої статистики немає. Проте, за оцінками ТОВ «Інфор-маційно-аналітичний центр «Упаковка» в 2006 році обсяги використання пакувальних матеріалів в Україні становили 68 кг/люд. Якщо припустити, що відходи упаковки становлять майже 30 % твердих побутових відходів, то 2019 році обсяги відходів упаковки становили приблизно 75–80 кг на людину, що співставно з такими країнами як Румунія, Болгарія, Хорватія тощо.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
1994 році Європейським Союзом була прийнята Директива 94/62/ЄС про упаковку та відходи упаковки (зі змінами та доповненнями 2004 та 2018 років), в якій були встановлені положення щодо обсягів та термінів утилізації використаної упаковки.

Положення Директиви базуються на принципі розширеної відповідальності виробника (РВВ) — стратегії у сфері охорони навколишнього природного середовища, що спрямована на зниження екологічного впливу, який здійснюється протягом всього життєвого циклу продукції, шляхом покладення відповідальності за шкоду, що заподіює продукція, та, особливо, відповідальність із збирання, перероблення та кінцевої утилізації продукції на його виробника.

ДОВІДКОВО:
Завдяки такій стратегії країнам ЄС вдалося досягти успіхів в переробленні відходів упаковки. Майже всі країни ЄС досягли 50 та більше відсотків перероблення відходів упаковки. Зокрема 2018 року найбільший відсоток перероблення таких відходів у Бельгії — 85,3 %, Люксембурзі — 70,9 % та на Кіпрі — 70,2 %.

Рис. 1. Рівень перероблення відходів упаковки країнами ЄС у 2018 році

Водночас, у 2018 році Європейською Комісією прийнято комплекс документів, спрямованих на реалізацію Плану дій переходу ЄС на засади циркулярної економіки — Circular Economy Package.

До пакета Директив ЄС щодо циркулярної економіки входять:

• Директива 2018/851/ЄС про внесення змін до Рамкової директиви про відходи;
• Директива 2018/850/ЄС про внесення змін до Директиви про захоронення відходів;
• Директива 2018/852/ЄС про внесення змін до Директиви про упаковку та відходи упаковки;
• Директива 2018/849/ЄС про внесення змін до Директив про відпрацьовані транспортні засоби, батарейки та акумулятори, відходи електричного та електронного обладнання.

Також у 2019 році прийнято Директиву 2019/904/ЄС про зменшення впливу на навколишнє природне середовище деяких виробів із пластику.

Зазначені директиви підсилюють увагу до заходів щодо дотримання ієрархії управління відходами, ефективного використання ресурсів, оновлюють цільові показники щодо рециклінгу побутових та специфічних потоків відходів, а також встановлюють жорсткіші вимоги до систем РВВ.

Матеріал опубліковано частково! Більше про законодавче врегулювання та розбір типових помилок, які зустрічаються під час проведення первинного обліку відходів — в журналі №5, 2021 «ECOBUSINESS. Екологія підприємства»