Корисний досвід в мінімізації негативного впливу на клімат і досягнення пріоритетних цілей в сфері економічного розвитку представляє розроблена і реалізована Євросоюзом з початку 2005 року схема торгівлі квотами на викиди парникових газів.
Механізм торгівлі квотами, який представляє собою механізм передачі квот (одиниць встановленої кількості або ОВК) між країнами, що мають зобов'язання передбачає Кіотський протокол до РКЗК.
Зразком для механізму торгівлі квотами послужив багаторічний успішний досвід США щодо використання механізму торгівлі дозволами/квотами на різні види забруднень навколишнього середовища при вирішенні екологічних проблем.
Відповідно до положень Кіотського протоколу, якщо країна Додаток В (Додаток, в якому перераховані початкові зобов'язання держав за Кіотським протоколом), перевиконала свої зобов'язання по обмеженню викидів на певний період і володіє невикористаної квоти, то вона може продати ту чи іншу частину цієї квоти іншій країні цього викидами.
Торгівля квотами може відбуватися між країнами на підставі двосторонніх угод. Країни також можуть дозволити своїм компаніям прямо або побічно (при державному посередництва) брати участь в торгівлі квотами та скороченнями викидів, передаючи їм частину невикористаної квоти на певних умовах, наприклад, за умови вкладення виручених від угоди коштів в заходи по зниженню викидів.
Європейська система торгівлі дозволами на викиди (ETS) - перша в світі міжнародна система торгівлі квотами на викиди двоокису вуглецю; метою її є забезпечення країнами-членами ЄС дотримання зобов'язань з мінімальними витратами.
Ця система стала основним інструментом ЄС для скорочення викидів парникових газів в енергоємних галузях і енергетиці, а також, що ще більш помітно, для досягнення цільових показників Кіотського протоколу для країн ЄС. Ця система охоплює близько 12 тис. об'єктів (електростанцій і промислових підприємств), на які припадає майже половина викидів CO2 в Європі.
Система встановлює обмеження на загальну кількість певних парникових газів, які можуть бути викинуті установками, визначеними системою. З плином часу ця межа скорочується, так що загальні викиди падають. В рамках ліміту компанії отримують або купують емісійні надбавки, якими вони можуть торгувати один з одним в міру необхідності. Вони також можуть купувати обмежена кількість міжнародних кредитів в рамках проектів по скороченню викидів у всьому світі. Обмеження на загальну кількість доступних надбавок гарантує, що вони мають значення.
Після кожного року компанія повинна здавати достатню кількість дозволів, щоб покрити всі свої викиди, в іншому випадку накладаються великі штрафи.
Якщо компанія скорочує свої викиди, вона може зберегти резервні надбавки для покриття своїх майбутніх потреб або ж продати їх іншій компанії, якій не вистачає надбавок. Торгівля забезпечує гнучкість, яка гарантує скорочення викидів там, де це коштує найменше. Стійка ціна на вуглець також сприяє інвестиціям в чисті, низьковуглецеві технології.
Система торгівлі квотами на викиди ЄС довела свою ефективність в якості ефективного інструменту скорочення викидів з точки зору витрат. Викиди від установок, охоплених ETS, скоротилися приблизно на 35% в період з 2005 по 2019 рік.
Введення резерву стабільності ринку в 2019 році призвело до більш високої і стійкої ціни на вуглець, що дозволило забезпечити щорічне скорочення загального обсягу викидів на 9% в 2019 році, а також скорочення виробництва електроенергії і тепла на 14,9% і скорочення промисловості на 1,9%.
В рамках Європейського зеленого угоди комісія представила у вересні 2020 року оцінений по впливу план збільшення цільового показника скорочення викидів парникових газів ЄС принаймні до 55% до 2030 року.
До червня 2021 року комісія представить законодавчі пропозиції щодо реалізації нової мети, включаючи перегляд і, можливо, розширення ETS ЄС. Комісія опублікувала первісну оцінку впливу і почала громадські консультації щодо перегляду цієї системи.
Джерело Прес-служба Ecobusiness Group
Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»