Торгівля викидами. Директива 2003/87/ЄС про встановлення схеми торгівлі викидами парникових газів. Як запровадити систему МЗВ на підприємстві Ексклюзивний аналіз Baker Tilly. Частина 2

Головне у публікації:

• хто зобов’язаний, згідно з Додатком І до Директиви 2003/87/ЄС, мати дозволи на викиди парникових газів;
• що таке електронні платіжні інструменти для оплати викидів;
• як відбувається розподіл дозволів у країнах-членах ЄС;
• упровадження МЗВ в Україні;
• про найвразливіші сектори щодо виплат за викиди СО2 в Україні;
• МЗВ викидів парникових газів, та як запровадити систему МЗВ на підприємстві.

Директива 2003/87/ЄС про встановлення схеми торгівлі викидами парникових газів (далі — Директива 2003/87/ЄС) містить вимоги щодо дозволу на викиди парникових газів, вимоги до національного плану та процесу розподілу квот, а також вимоги до моніторингу, звітування та верифікації у сфері скорочення викидів ПГ.

Україна має право (але не зобов’язана) запровадити аукціонний порядок розподілу квот на викиди ПГ. Відповідно до ст. 10 Директиви 2003/87/ЄС країни-члени розподіляють не менше 90 % усіх квот безкоштовно.

Директива 2003/87/ЄС закріплює створення схеми торгівлі викидами ЄС (СТВ ЄС) та встановлює правила її функціонування. Дозволи на викиди парникових газів: у ЄС з 1 січня 2005 року усі об’єкти, що виконують будь-які види діяльності, зазначені у Додатку І до Директиви 2003/87/ЄС (діяльність в енергетичному секторі, виробництво та обробка заліза та сталі, видобувна промисловість, виробництво деревини, паперу і картону) та здійснюють викиди парникових газів, пов’язані з виробничою діяльністю, повинні мати дозволи, видані компетентними органами.

На 2013–2020 роки в ЄС установлено річне обмеження викидів на рівні 1,950 млрд т СО2 (42 % викидів країн ЄС), і ця величина щорічно зменшується на 1,74 %, а до 2021 року планується щорічне її зниження на рівні 2,2 %. Головний принцип роботи європейської СТВ — «обмежуй і торгуй» (cap&trade).

Кількість квот, які щорічно видають у Співтоваристві, повинна лінійно 2008 року. Держави-члени ЄС повинні провести аукціон для усіх квот на викиди, які не видають безплатно. Розподіл квот у рамках аукціону здійснюють відповідно до наступних процедур:

• 88 % квот розподіляють між державами-членами на основі обсягів їх викидів;
• 10 % квот розподіляють з метою сприяння солідарності та розвитку;
• 2 % квот розподіляють між державами-членами, викиди парникових газів (далі — ПГ) яких були принаймні на 20 % нижчими від рівня їх викидів у базовому році відповідно до Кіотського протоколу.

50 % доходів від аукціонів квот мають використовувати для таких цілей:

• скорочення викидів ПГ;
• розвиток відновлюваних джерел енергії та інших технологій, які сприя-
• ють переходу до низьковуглецевої економіки;
• вжиття заходів щодо запобігання збезлісненню та сприяння збільшенню
• лісовідновлення;
• лісової секвестрації;
• уловлювання та зберігання вуглецю;
• переходу до низького рівня викидів громадським транспортом;
• дослідження в галузі енергоефективності та чистих технологій;
• підвищення енергоефективності та термоізоляції;
• покриття адміністративних витрат на управління за європейською схемою.

Водночас розподіл дозволів у країнах-членах ЄС відбувається за таким принципом: 5 % дозволів залишається у вигляді резерву для нових учасників, решту розподіляють безплатно та на аукціонах. Кількість безплатних дозволів зменшується з кожною фазою. зменшуватися починаючи з 2013 року. Абсолютну кількість квот розраховують на основі національних планів, прийнятих Комісією та запроваджених

Джерело: журнал «Екологія підприємства»