Відповіді на які запитання повинен знайти спеціаліст, проводячи постпроектний моніторинг?

За даними реєстру у понад 90% випадків у висновку з ОВД уповноважений орган призначає для суб’єкта господарювання післяпроєктний моніторинг. Це робиться для виявлення будь-яких розбіжностей чи відхилень у прогнозованих рівнях впливу та ефективності передбачених заходів із запобігання забруднення довкілля та його зменшення.

• У Європейському Союзі типовими проблемними областями, де моніторинг є слабким, є: якість води, як приплив, так і відтік; 
• стрес у чутливих екосистемах; 
• родючість ґрунту, особливо проблеми засолення; 
• небезпека для здоров’я, пов’язана з водою; 
• справедливість розподілу води; 

♦ Використання супутникових знімків для моніторингу змін у землекористуванні та «здоров’ї» суші та моря стає все більш поширеним явищем і може виявитись економічно ефективним інструментом, особливо у районах з поганим доступом. Вони можуть використовуватися як одне конкретне накладання в GIS. Проте, отримання дозволу, необхідного для їх використання, який може бути пов'язаний з питаннями національної безпеки, може бути утруднений небажанням уряду. Моніторинг не слід розглядати як відкрите зобов’язання щодо збору даних. Моніторинг може виявити потребу в більш інтенсивному вивченні, а інституційна інфраструктура повинна бути достатньо гнучкою, щоб адаптуватися до мінливих потреб.

Впровадження в Україні законів, які зобов’язують проводити процедури ОВД та СЕО, згодом призведе до того, що кожна велика компанія повинна буде мати стратегію сталого розвитку та економічну політику. 

Для зростання у міжнародному середовищі, для отримання кредитів, грантів чи дозволу на використання частини екологічного нового податку великі компанії будуть зобов’язані відповідати міжнародним вимогам, одна з яких - це наявність стратегії сталого розвитку.

У ході моніторингу важливо проводити не лише спостереження та фіксацію показників. Моніторинг повинен зробити аналіз, прогноз та запропонувати впровадження певних заходів щодо пом’якшення впливу або запобігання можливим аварійним станам. 

При цьому необхідно брати до уваги не тільки вплив, який здійснює безпосередньо підприємство, а ще й антропогенні чинники впливу на довкілля та майбутні кліматичні зміни

Ці дані створюють подушку безпеки для відкидання необґрунтованих звинувачень.

Створення і функціонування системи моніторингу з метою інтеграції екологічних інформаційних систем, що охоплюють певні території, повинно ґрунтуватися на принципах:

• Узгодженість нормативно-правового та організаційно-методичного забезпечення, сумісності технічного, інформаційного і програмного забезпечення її складових частин;
• Систематичність спостережень за станом довкілля та техногенними об’єктами, що впливають на нього;
• Своєчасність отримання, комплексність оброблення та використання інформації про стан довкілля (екологічної інформації), що надходить і зберігається в системі моніторингу;
• Об’єктивність первинної, аналітичної і прогнозованої інформації про стан довкілля (екологічної інформації) та оперативність її доведення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, засобів масової інформації, населення України, зацікавлених сторін.

Екологічна політика компанії зобов’язана грунтуватися на розумінні того, що робота підприємства повинна призводити тільки до позитивних змін у навколишньому середовищі і не впливати на здоров’я персоналу та населення. 

Для цього компанія повинна розробити основні принципи екологічної політики підприємства, серед яких екологічна політика підприємства поширюється на всю діяльність підприємства, пов’язану з постачанням комплектуючих і матеріалів, проектуванням, розробкою, виробництвом продукції, що виробляється підприємством. Весь персонал, що працює на підприємстві, проходить профілактичні медичні огляди з періодичністю, установленою нормативними документами. Для досягнення цілей в сфері екологічної політики щорічно розробляються комплексні плани природоохоронних заходів із відповідним забезпеченням ресурсами.

Під час моніторингу спеціаліст повинен в першу чергу задати такі питання та знайти відповіді на них:

1. Чи виявлено погіршення стану довкілля (сфери що досліджується)?
2. Чи є погіршення (поліпшення) наслідком дій підприємства?
3. Який прогноз розвитку сфери довкілля при збереженні наявної динаміки?
4. Чи можливе виникнення екологічних проблем?
5. Чи потрібні захисні (пом’якшуючи) заходи?
6. Чи розроблено план захисних (пом’якшуючих) заходів? (за потреби згідно з п.4)
7. Яких заходів необхідно вжити для запобігання виникненню екологічних проблем у майбутньому?
8. Чи вживає підприємство заходів щодо поліпшення та підтримання стану довкілля?

Система моніторингу на підприємстві складається з таких етапів:

• Планування: план моніторингу, програма моніторингу, карта моніторингу;
• Організація: матеріально-технічне забезпечення, вихідні дані, відповідальні, підрядники;
• Мотивація: соціальна відповідальність, репутація;
• Контроль: план-факт виконання, аналітика, висновки, складання звіту, оприлюднення;
• Координація: план дій в разі відхилень.

Джерело Прес-служба Ecobusiness Group

Рекомендуємо взяти участь в Курсі дистанційного навчання «ПІСЛЯПРОЄКТНИЙ МОНІТОРИНГ: основи організації та проведення»