Новини

Повернутися до переліку новин

Водень, аміак, метанол та сліпота українського народу

Автор: Андрій Закревський

 
Налагодивши виробництво водню, Україна може використовувати його у подальшому технологічному ланцюжку — для синтезу метанолу. Ця сировина цілком може замінити «викопні» вуглеводні для хімічної промисловості. Метанол споживається в Україні та має експортний потенціал. Власного виробництва метанолу в Україні досі немає.


Теза Перша: Неусвідомлена невідворотність

Влітку 2021 року руйнівні повені вразили Німеччину та Бельгію. У різних ЗМІ загиблими вважалися 198 осіб у Німеччині та 38 — у Бельгії.

Щойно вода відступила, на вулиці вийшли демонстрації — місцеві жителі та ЗМІ звинувачують владу у бездіяльності у боротьбі з глобальним потеплінням та змінами клімату.

У серпні 2021 року, після доповіді Робочої групи зі зміни клімату, Антоніу Гутерріш, Генеральний секретар ООН, закликав усі країни визнати факт глобального потепління з вини людства напередодні конференції у Глазго.

Чи можу я, на тлі глобальних загроз для всього людства звернути увагу на стан дамб та мостів? На те, що, за всієї моєї поваги, ООН не є науковою організацією? Звісно ж, ні!

Уже рік, з моменту приходу до влади в США демократичної партії, питання глобальної зміни клімату вперше у світі стало саме глобальним!

Раніше республіканці відводили корабель найбільшої у світі економіки з курсу Кіотських і Паризьких угод. І ось рік тому, коли засяяв у демократів промінь перемоги, більшість аналітиків світу перебудували свої прогнози щодо вартості вуглеводнів.

Першою заявою Байдена на посаді президента США очікувано стала підтримка Паризьких угод. Мрія іншого американця, Джона Керрі, який міг ще 15 років тому влаштувати нам «Зелений Перехід», але програв Джорджу Бушу, почала здійснюватися.


Теза Друга: Некошерні вуглеводні та жахливий СО2

Важко і неправильно сперечатися з доктриною скорочення викидів СО2 промисловими підприємствами — усюди, де відбувається спалювання вуглеводневого палива, в повітря викидаються тонни втрачених можливостей!
І нам тепер залишається тільки з цікавістю спостерігати, як цивілізовані країни позбудуться шкідливої звички спалювати газові та нафтові поклади. Перехід на енергетику без викопних вуглеводнів та вугілля розпочався із визначення зелених вуглеводнів.

Трохи хімії, бо інакше не розберемось.

Зелені вуглеводні — це ті, що утворені за допомогою «зеленого» водню і СО2, або з вирощеної біомаси.

Грубо кажучи, коли ви вирощуєте енергетичну вербу або тополю, а потім спалюєте їх у котлах — ви не збільшуєте загальну кількість СО2, яка була у повітрі. Тому що верба та тополя взяли цю кількість до цього з цієї атмосфери.

А ось коли ви спалюєте вугілля, бензин і гас, які були виготовлені з природного газу або нафти — ви збільшуєте кількість СО2. Тому що раніше паливо було під поверхнею Землі.

Різні вулкани, що викидають на поверхню гази та рідини, не враховуються. Не до них поки що.

Як не враховуються і тонни СО2, що утворюються в результаті зброджування біомаси. Річ у тім, що під час виробництва біогазу з відходів, в основному відбувається білкове бродіння з виділенням метану (під землею метан разом з іншими газами має назву — природний газ) та значної кількості СО2.

Суміш цього метану та СО2 і називають біогазом. Певна річ, що біометан, згоряючи, виробляє знову СО2 та воду.

Якщо ж ви «збродили» зелену біомасу, то ви отримали етиловий спирт і знову багато тонн СО2. Тому що дріжджі, як і бактерії, виробляють спирт, виділяють СО2 — такий етиловий спирт називають біоетанолом або зеленим етанолом.

Тепер про водень: водень може бути «зеленим» тільки тоді, коли його отримано або із зелених метанолів та етанолів, за допомогою іншої обробки біомаси. І лише тоді, коли під час його виробництва задіяна «зелена» енергія.

Зелена енергія — це знову ж таки енергія із «зелених» вуглеводнів або з відновлюваних джерел: сонце, вітер, геотермальні електростанції.

Є проста схема електролізу, коли дуже чиста вода розкладається дуже чистою електроенергією із «зелених» джерел, і тоді цей водень є «зеленим».

Те, що водень можна отримувати з вуглеводнів без викидів СО2 — не підтримується новою парадигмою.

Так, здоровий глузд і логіка говорять нам про те, що коли водень ми отримали з метану-природного газу шляхом розщеплення молекули СН4 (метан) на молекулу вуглецю і дві молекули водню — жодного викиду СО2 не відбулося.

Але Зелений перехід категоричний — з природним газом ви можете балуватися до 2050 року. А потім він стане некошерним. Чому? Тому!

У мене є теорія щодо цього. Але всім нам, незалежно від теорій, потрібно вивчити визначення «зелених» вуглеводнів та «зеленого» водню і змиритися з цим.


Теза третя: Зелена економіка та світ без нафти

Про це особливо не розповідають. І тому дивуються, коли замислюються: адже нафтопереробній промисловості світу вже понад 150 років. Причому основні її потужності були побудовані більш як 100 років тому. А потім модернізовано чи відновлено після Другої світової війни.

Відтоді минуло вже 75 років. Незначні на загальному тлі потужності були збудовані в Азії, наприкінці 1990-х, на початку 2000-х. А це теж… Покоління минулого.

І ось Зелений перехід, ось — Сталий розвиток. Це не про те, що банки висаджують дерева перед офісами. А про те, що вони відмовляються фінансувати модернізацію нафтохімічної промисловості, 70 % якої виробляє бензин і гас, лише 30 % — решту нафтохімії.

І ось тут для мене постало головне питання Зеленого переходу: звідки ми візьмемо всі ці лаки та фарби, тканини та плівки, харчові добавки та ліки, якщо раніше ми їх брали з відходів при виробництві бензину та гасу? А ці виробництва найближчим часом закриються.

Авжеж, з природного газу! — радісно відповів я собі. Треба продовжувати бурити, треба видобувати газ, тільки ось у чому питання, а чи вистачить газопереробних потужностей, щоб замінити нафтопереробні, і чи вистачить природного газу, щоб замінити природну нафту навіть не в частині бензину та гасу — попрощайтеся з ними, а бодай у тієї частини, яка необхідна для виробництва лаків, фарб, утеплювачів, гуми та пластику, ліків та добрив, тканин та плівок... Чи вистачить? Зважаючи на все — не вистачить!


Теза четверта: Стань «зеленим» або вимирай

Уявіть собі заміський будиночок з дахом, який здатен виробляти електрику, кілька величезних вітряків на горизонті. Достатньо високий світлопропускний паркан.

Від воріт встановлені бокси рідини для дезінсекції, зона якої обмежена шторками. Одна Тесла стоїть перед парканом, а друга — підмінна — усередині.

Обидві зараз на підзарядці — вдень будинок заряджає акумулятори автомобілів, а вночі вони підтримають роботу кондиціонерів у будинку.

На галявині розмічено два майданчики у вигляді кола з хрестом посередині. Одна для посадки дронів від Амазона та інша, менша — для місцевої доставки.

Діти бавляться на траві в одних купальних костюмах. А батьки сидять перед пласким екраном з ефектом доданої реальності — начебто працюють в офісі.

Наразі вони дуже занепокоєні ситуацією в Україні: взимку може не вистачити газу з підземних сховищ, і, ще гірше — неврожай!

Адже Газпром, слідом за Китаєм, відмовляється продавати первинні вуглеводні — аміак та метанол — на зовнішні ринки.

Як ви вважаєте, картину якого року я вам намалював? Здивуєтеся, якщо скажу, що 2022-го?

Так, Китай першим зрозумів, до чого йде справа і назвав свою стратегію Зеленого переходу Стратегією водню, метанолу та аміаку.

Торік Росія заборонила продавати метанол Україні, щоб укотре створити нового олігарха. Але наступного року вона заборонить продавати метанол решті країн, тому що його не вистачить в умовах інкапсуляції Китаю.

Без власного видобутку нафти і газу і без стратегії державної підтримки «зеленого» метану або водню країни приречені закривати свої переробні потужності з двох причин: банки не фінансують їх модернізацію, а газ і нафта мають непередбачувану ціну.

Щоб створити молекулу метанолу (формула СН3ОН), необхідні водень (H2) і вуглекислий газ (СО2). З метанолу відтворюється цикл нафтохімії.

Для аміаку (формула NH3) необхідний водень (H2) та азот (N2). У повітрі на 10 000 молекул 7000 молекул азоту. А СО2 — всього 2 або 3. Тому біометан та «зелений» етанол, зі своїми «шампанськими газками» СО2 — дуже і дуже нам потрібні.


Теза п'ята: Метанольна Україна

Три роки тому я почав читати лекції з сучасної екології в Академії ДПЕК. І переконував керівництво НАК «Нафтогаз України», щоб вони припинили купувати щороку по 40 тис. тонн метанолу в Росії, а збудували власний завод.

Причому коштів на купівлю річного обсягу метанолу для Укргазвидобування достатньо, щоби запустити такий завод.

Рік тому я скористався своїми зв'язками в енергійній галузі та завітав на всі газовидобувні компанії з пропозицією терміново будувати газохімічні комплекси.

Андрій Коболєв (колишній голова правління Нафтогазу) перед звільненням просто посміявся з мене, сказавши, що «альтернативи Щокінському метанолу — немає».

Газовидобувні компанії знизали плечима, всі мої розмови про Зелений перехід та Сталий розвиток спустили в унітаз (не знаю, чи крутили пальцями біля скроні чи ні?).

Ольга Бєлькова (одна з директорів Оператора ГТС України) та Юрій Вітренко (нинішній голова правління Нафтогазу), радше на довірі до мене, ніж, заглибившись у проблематику, спробували провести експертизу.

У будь-якому разі вони серйозно поставилися до біометану та метанолу. Хоча я впевнений, що вони не до кінця розуміють весь масштаб переходу. Як не до кінця це усвідомлює багато європейських менеджерів і політиків.


У сухому залишку моєї роботи за рік:

Стратегія щодо будівництва газохімічних комплексів на базі підземних сховищ газу та родовищ газовидобувних компаній на столі у всіх керівників українських видобувних компаній.

Двоє людей у Міненерго зацікавилися і намагаються долучити експертів та інженерів із Зеленого переходу до численних комісій, де цих інженерів немає.

Ректор Полтавської політехніки, який повірив у мене та відкрив три нові спеціальності із «зеленої» енергетики.

Олексій Рябчин (радник голови правління Нафтогазу) у НАК, який швидше відчуває та постійно перебуває у європейській тусовці, ніж розуміє, що треба робити.

Перевантажені Сергій Макогон (керівник Оператора ГТС) та Юрій Вітренко, яким зараз прилітає щодня.

Ухвалений закон про біометан і не оране поле дерегуляції положень про виробництво метанолу та аміаку: потрібно замінити акциз на мито, а по «зелених вуглеводнях» — взагалі створити преференції.

Юра Романенко постить відео зі мною, на яких я виглядаю конспірологом із проблемами промови.

Начебто підписаний проект в Укргазвидобуванні на будівництво метанольного заводу.

Ну і ця стаття, на яку Сергій Головньов (редактор БізнесЦензор) чекає півроку і невідомо — чи надрукує?

Тим часом на кожному підземному сховищі газу мають бути кілька вітряків, а на півдні — плантації сонячних батарей.

На кожному вузлі ГТС — газохімічні та біометанові потужності — гронами! І до 2030 року тисячі українських підприємств та підприємців завалюють Європу лаками, фарбами, тістечками та морозивом, дротами та запчастинами, ліками та добривами із позначкою «зелені». Тому що вони прочитали цю статтю та все вірно зрозуміли.

Джерело: biz.censor.net
 

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини з екології на нашій сторінці в Facebook та каналі в Telegram

Читайте також:

 

Розсилка новин

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсиланням спаму.
X
Завантаженя матеріалів цього розділу доступне тільки для зареєстрованих користувачів порталу.
УВІЙТИ чи ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ
Забули пароль?
X
Читати матеріали цього розділу в повному обсязі можуть лише зареєстровані користувачі порталу
УВІЙТИ чи ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ
Забули пароль?

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»

ecolog-ua.com

Дякую,
не показуйте мені це!