Використання засобів захисту рослин та вимоги ЄЗК: де баланс екологічності і економічного зростання

Хімічна дилема

Ми маємо розуміти, що вимоги ЄЗК – це не тільки скорочення викидів вуглецю. Це й вимоги до продукції, що постачається до ЄС, нові екологічні стандарти, заходи з покращення біорізноманіття. Україні потрібно бути зваженими в копіюванні та беззастережної імплементації вимог ЄЗК, враховуючи відмінності індустріального та економічного плану між Європою та Україною при адаптації цих норм до українських реалій.

Найяскравіший приклад — використання засобів захисту рослин (ЗЗР). ЄС декларує зменшення їх використання на 50% до 2030 року. До того ж часу ЄС планує використовувати чверть площ усіх сільськогосподарських земель для вирощування екологічно чистих продуктів згідно с новоприйнятим Планом дій щодо розвитку органічного виробництва.

Для України такі цілі — неадекватні, вважає частина експертів ринку, оскільки в нас середній рівень використання ЗЗР є в кілька разів нижчим, ніж в ЄС. До того ж Україна є ключовим світовим експортером сільськогосподарської продукції, що беручи до уваги зміни клімату та економічні наслідки COVID 19 для світової економіки, виконує важливу роль щодо забезпечення глобальної продовольчої безпеки. Натомість потрібно особливу увагу приділяти ефективності сільського господарства.

За підсумками Мінекономіки щодо експорту української продукції до ЄС у 2020 році, частка продукції АПК та харчової промисловості склала 35%, перевищивши більш ніж вдвічі продукцію металургійного комплексу (16,7%) та продукцію машинобудування (16,3%). При стрімкому зменшенні використання ЗЗР в рамках Green Deal розвиток агросектору в Україні, який нині є донором національної економіки, може уповільнитися, що негативно позначиться на прибутковій частині місцевих бюджетів, обсягах валютної виручки, кількості робочих місць тощо.

Які можливі наслідки від заборони використання інсектицидів неонікотиноїдної групи для вітчизняного агросектору?

По-перше, рівноцінна альтернатива неонікотиноїдам – як інсектицидам від комах-шкідників с/г. культур – на сьогодні на ринку пестицидів в Україні відсутня. Тобто аналогічних по ефективності, тривалості захисної дії, та системності інсектицидної дії замінників – немає.

По-друге, сумарні втрати аграрного сектору через недобір урожаю, зниження якості продукції, додаткові витрати на внесення інсектицидів-замінників за результатами 2019-2020 рр., можуть сягнути 36,8 –74,9 млрд грн, що у доларовому еквіваленті становить 1,3 – 2,7 млрд. У тому числі потенційні втрати від недобору урожаю оцінюються в 27,3 – 64,6 млрд грн.

Для прикладу, це рівнозначно річному випуску сільськогосподарської продукції Київської та Львівської областей у 2019 році разом узятих або еквівалентне 5-12% річного випуску продукції рослинництва сільськогосподарськими підприємствами України.

По-третє, країни ЄС стимулюють своїх фермерів до переходу на екологічні технології ведення сільського господарства та відмови від засобів агрохімії через програми бюджетної підтримки, надаючи їм прямі дотації у розмірі до 970 євро з розрахунку на гектар земельних угідь при вирощуванні органічної продукції (Швейцарія – до 970 євро/га, Німеччина – 950, Франція – до 900 євро/га і т.д).

Забруднення землі — одна з п’яти найбільших екологічних проблем України

В той же час, забруднення землі — одна з п’яти найбільших екологічних проблем України. Стан вітчизняних ґрунтів стає вже не аграрним питанням, а проблемою екологічної безпеки.

В Україні — близько 8% світового запасу чорнозему. Але все це дуже вичерпний ресурс. І що буде з ґрунтами, а значить і з нами, в найближчі роки — теж залежить від нас

До основних проблем, пов’язаних з деградацією земель в Україні відносяться:

• Проблема №1 — надмірна розораність ґрунтів.

В Україні господарським використанням зайнято 92% території. Рівень розораності становить понад 54%, в той час як в розвинених країнах Європи — не перевищує 35%. Фактична лісистість території України становить 16%, що недостатньо для забезпечення екологічної рівноваги (середній показник європейських країн — 25-30%).

Особливо розорані землі — на Півдні і в центральній Україні — під 90%. Але проблема навіть не у розораності, а проблема у правильному використанні та відновленні родючість ґрунту, для того, щоб не відбувалося зниження вмісту гумусу. Наприклад, в цілинних чорноземах в верхньому горизонті знаходиться близько 10% гумусу. А в наших чорноземних ґрунтах, середній вміст гумусу становить 3,7-4%. Окрім цього, нераціональне використання ґрунтів призводить до колосальних викидів СО2 в повітря — навіть більшим, ніж від промисловості. Наслідки часто не видно неозброєним оком. Але екологи вже говорять про зміщення ґрунтових зон. Степ стрімко розширюється.

• Проблема №2 — деградація чорнозему колосальними темпами

Ми вичавлюємо зі своїх ґрунтів все, що тільки можемо. Навіщо дотримуватися правила сівозміни, якщо можна з року в рік вирощувати найприбутковіші культури — соняшник, кукурудзу, сою. Виснажені ґрунти легко піддаються ерозії — їх просто відносить вітром. За оцінками екологів, за останні 100 років ми втратили третину гумусу. А темпи його відтворення — 10 см за 2 тисячоліття.

• Проблема №3 — хімічне забруднення ґрунтів

У гонитві за врожаєм, земля щедро поливається пестицидами. Причому особливість українських ґрунтів — їх високобуферність, що означає терпимість. Вони багато в себе вбирають, а потім сотнями років будуть віддавати це в продукцію. Не варто забувати і про проблему важких металів в ґрунті — перш за все, навколо промислових міст, на узбіччях доріг і в зонах екологічних катастроф. В Україні досі немає належного обліку отруєнь хімічними засобами для рослин — пестицидами. В 95% вони потрапляють в організм людини саме через продукти харчування. В Україні використовуються іноді пестициди ті, які заборонені в Європі.

То де ж баланс між екологічністю і економічним розвитком?

Вже 22 лютого в усіх ризиках та можливостях екотрансформації АПК пропонують розібратися в профспілці екологів ПАЕУ всім зацікавленим на форумі «AgroGreenDeal-2022: екотрансформація агросфери та відповідальність громад».