Як кислотність ґрунтів впливає на кількість та якість урожаїв

Кожна рослина для свого розвитку споживає із ґрунту певний набір мікроелементів, від якого в майбутньому залежить ріст, величина рослини та якість урожаїв. Проте навіть якщо аналіз ґрунту показав, що у ньому присутні всі необхідні мікроелементи, а рослини все одно гинуть раніше, ніж потрібно чи з кожним роком дають все менше урожаю, то необхідно звернути увагу на такий важливий показник як кислотність ґрунту.

Ґрунт вважається нейтральним якщо показник pH дорівнює 7,0. Якщо рівень нижче 7,0, то ґрунт кислий, якщо вище – лужний. Проте кожна рослина має свій сприятливий показник кислотності. При окисленні в ґрунті з'являються сполуки і речовини, недоступні для поглинання корінням і культури їх не «бачать», продовжуючи «голодувати».

Чим більш кислотні ґрунти:

• тим згубніше впливають на діяльність мікроорганізмів, які важливі для розкладання гною, торфу та інших органічних сполук;
• відбувається зниження розвитку азотофіксуючих бактерій Rhizobium, які забезпечують фіксацію атмосферного азоту;
• гербіциди з сімейства імідазолінонів (imi-гербіциди), такі, як Евролайтінг або Фабіан, повільно розкладаються в кислих ґрунтах;
• алюміній, що є у ґрунті може ставати токсичним для рослин і викликати порушення фізіологічних процесів, що протікають в рослинах і призводить до слабкого розвитку кореневої системи і пошкоджень рослин;
• навіть при високому мінеральному фоні не гарантується отримання врожаю, оскільки багато елементів можуть ставати токсичними, і порушується баланс мінеральних елементів в рослинах.

Тим часом у дуже лужних ґрунтах:

• спостерігається пригнічення доступності елементів бору, заліза, фосфору, міді та більшості мікроорганізмів;
• доступність фосфору і більшості мікроелементів знижується, що робить правильне внесення цих елементів більш важливим;
• втрати внесеної сечовини з ґрунтів на випаровування більше;
• збільшуються ризики отримання рослинами опіків від контакту коренів з сечовиною;
• гербіциди з сімейства сульфонілсечовин і триазинів (атразин, та ін.), та інших гербіцидів, повільно розкладаються в таких ґрунтах.

Окислення ґрунтів сприяють збільшенню частки кальцієфільних культур, які потребують нейтральної реакції рН, і порушення балансу харчування: підвищена частка азотних добрив, знижена – фосфорних і калійних та майже повне припинення внесення органічних, які містять багато кальцію і магнію. Велику роль зіграло й істотне скорочення обсягів вапнування кислих ґрунтів. Так, якщо у 1980-1990-х роках в Україні щороку вапнування проводилось на 1,5 млн га, то в 2019 р. – на 137 тис. Га. Окупність інвестицій в вапнування становить 1-1,2 грн на кожну вкладену гривню, а в 2019 р. воно становило 1,3 грн. Адже на полях, де проведено розкислення ґрунту, врожайність пшениці на 5-6 ц га вище, ніж до розкислення, кукурудзи – на 10-20 ц/га, а цукрових буряків – мінімум на 50 ц/га.

Крім цього, порушення азотистого, водного, білкового обміну в ґрунтах призводять до таких проблем:

• На зовнішній поверхні з'являється кірка, що запобігає потраплянню вологи та повітря. Рослини гинуть через сухість в глибоких шарах ґрунту і недостатнього надходження кисню.
• Висока кислотність заважає засвоєнню корисних речовин. Внесення магнію, фосфору і інших мікроелементів виявляється марним.
• Великий вміст в землі важких металів. Як наслідок, сповільнюється зростання і падає врожайність культури.
• Розмноження патогенних мікроорганізмів в кислому середовищі відбувається швидше. Корисна флора гине.
• У нейтральних ґрунтах токсичні речовини вимиваються водою і знезаражуються. У кислих навпаки, накопичуються і викликають захворювання рослин.

Джерело: прес-служба Ecobusiness Group