Правове регулювання роботи сезонних працівників

Роз’яснення законодавства з цього питання надає завідувач сектору юридичного забезпечення Управління Держпраці у Волинській області Сергій Соколов.

Частиною 2 статті 23 КЗпП України визначено можливість укладення трудового договору на час виконання певної роботи.

Якихось спеціальних норм щодо сезонних працівників КЗпП України не визначено.

Проте, статтею 7 КЗпП України визначено що особливості регулювання праці зокрема сезонних працівників встановлюються законодавством.

На даний час правове регулювання роботи сезонних працівників визначається Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 р.  № 310-09 «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» (далі – Указ) у редакції від 04.04.1991 р., який діє на території України в частині, що не суперечить законодавству України відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 р. № 1545-ХІІ, а також постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.1997 р. № 278 «Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей» у редакції від 03.02.2012 року (далі – Список).

Згідно з статтею 1 Указу, Списку, сезонними вважаються роботи, які  внаслідок  природних і кліматичних  умов  виконуються  не  цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців, та які включені в Список сезонних робіт і сезонних галузей.

Отже, обов’язковими умовами укладення трудового договору із сезонним працівником є строк роботи не більше 6 місяців та вид роботи і галузі, зазначений у Списку. Тому укладення сезонного трудового договору на роботах, не зазначених у Списку, не допускається.

Відповідно до статті 2 Указу, на робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах, поширюється  дія  законодавства  про працю з винятками, встановленими цим Указом.

Процедура оформлення на роботу сезонних працівників проводиться у загальновстановленому порядку.

Слід зазначити, що осіб,  яких  приймають  на  сезонні   роботи,   має   бути попереджено про це при укладенні трудового договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу  має  бути  зазначено, що даний працівник приймається на сезонну роботу (ст. 3 Указу).

Також необхідно мати на увазі, що при укладенні сезонного договору не встановлюється випробувальний термін (ст. 5 Указу).

На сезонних працівників розповсюджуються умови і положення, передбачені Правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору, що діють на підприємстві (тривалість робочого часу і відпочинку, оплата праці, матеріальне стимулювання, умови і охорона праці тощо).

Слід звернути увагу, що відповідно до частини 9 статті 6 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) сезонним працівникам відпустка надається пропорційно відпрацьованому часу. Тому, оскільки згідно зі статтею 10 Указу, правом  на  відпустку  або  заміну  її  грошовою  компенсацією  працівники, зайнятті на сезонних роботах, не користуються, така норма не підлягає застосуванню, оскільки суперечить Закону, що має вищу юридичну силу.

Сезонні працівники підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню згідно із Законом України «Про  загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV у редакції від 01.01.2017 року.

Сезонний трудовий договір може бути розірваним до закінчення зазначеного в ньому строку – як за ініціативою працівника, так і роботодавця. В разі дострокового розірвання цього договору з ініціативи працівника він повинен попередити про це роботодавця в письмовій формі за 3 дні (ст. 6 Указу). Підставою для звільнення буде ст. 39 КЗпП України.

Підставою для дострокового розірвання трудових договорів за ініціативою власника або уповноваженого ним органу для сезонних працівників є загальні випадки, передбачені статтями 40 і 41 КЗпП України, і додаткові, передбачені Указом, зокрема коли на підприємстві призупинені роботи з причин виробничого характеру чи скорочення роботи в ньому на строк більше двох тижнів; нез’явлення на роботу безперервно протягом більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності.

Варто нагадати також про існування статті 39-1 КЗпП України, відповідно до якої якщо після закінчення строку трудового договору (в тому числі сезонного) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Джерело: lutsk.dsp.gov.ua