Чи може підприємство вивозити свої відходи власним автотранспортом?

Наше підприємство виробляє відходи — шлам хонінгувальний (за старою класифікацією — 4 класу небезпеки). Речовин із Жовтого списку ці відходи не містять. Досі підприємство-партнер вивозило ці відходи з нашої території на перероблення своїм автотранспортом.

Чи маємо ми право тепер вивозити ці відходи на перероблення власним автотранспортом?

Перевезення відходів

Читач не зазначила властивості відходів та їх агрегатний стан, тому ми обмежимося загальними рекомендаціями згідно з чинними в Україні нормативно-правовими актами та стандартами. Що стосується запитання, чи можна перевозити зазначені відходи власним транспортом підприємства, то перевезення будь-яких вантажів, зокрема й відходів, у чинному правовому полі щодо власників транспортних засобів не регламентується. Головне необхідно виконувати правила перевезення, а транспортний засіб повинен бути належним чином обладнаний.

Перш за все необхідно керуватися Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363.

Згідно з цими правилами необхідно укласти договір про перевезення вантажів.

Договір про перевезення вантажів — двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов’язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Вантажі, які подаються для перевезення, класифікуються за такими ознаками:
— вид продукції різних виробників,
— фізичний стан,
— наявність тари,
— спосіб вантаження і розвантаження,
— специфічні властивості,
— маса та габарити.

За цими правилами здійснюються перевезення вантажів, маса і габарити яких у транспортному положенні разом з транспортним засобом не перевищують обмеження, що встановлені Правилами дорожнього руху України.

Що стосується перевезення відходів, то практично усі види відходів під час перевезення класифікуються як небезпечні вантажі і тому на їх перевезення поширюються певні вимоги. Автору запитання слід керуватися Положенням про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів, затвердженим постановою кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 р. № 1120. Ми не будемо на цьому Положенні зупинятися, тому що воно давно впроваджене, і усі перевізники його добре знають. І хоча це Положення призначене для транскордонного перевезення, воно використовується і в межах України.

Перевезення відходів регламентується також національними стандартами, зокрема: ДСТУ 4462.3.01:2006 «Охорона природи. Поводження з відходами». Порядок здійснення операцій (застосування стандартів) є добровільним.

Згідно з цим стандартом транспортують відходи в непошкодженому пакуванні, використовуючи транспортні засоби, призначені для відходів відповідного класу небезпеки, з дотриманням таких вимог:
– перевозять небезпечні відходи за межами підприємства за наявності ліцензії на поводження з ними та паспорта відходу і за порядком, визначеним чинним законодавством про перевезення небезпечних вантажів;
– транспортні засоби повинні бути спеціально устатковані таким чином, щоб під час їхньої експлуатації унеможливлювати втрати відходів і забруднення ними довкілля та негативний вплив на здоров’я людей;
– кількість перевезених відходів не повинна перевищувати вантажного об’єму відповідного транспортного засобу;
– усі процеси, пов’язані з навантажуванням, перевезенням і розвантажуванням найбільш небезпечних відходів (I-III класів), повинні бути максимально механізовані. Під час перевезення напіврідких (пастоподібних) відходів, які течуть, використовують транспортні засоби, що мають шланговий пристрій для зливу;
– для твердих, сипучих і пилоподібних відходів використовують транспортні засоби, оснащені самостійним пристроєм або пристосованою тарою для розвантажування автокраном. Для запобігання пилоутворення відходи закривають поліетиленовою плівкою тощо; пилоподібні відходи необхідно зволожувати перед навантажуванням, перевезенням і розвантажуванням;
– під час перевезення токсичних відходів заборонена присутність сторонніх осіб, крім водія, який пройшов спеціальний інструктаж з техніки безпеки при поводженні з небезпечними, зокрема токсичними відходами, і представника підприємства-власника (утворювача) відходів, який супроводжує вантаж. Транспортні засоби при перевезенні відходів повинні мати спеціальні познаки, що характеризують їх використання.

Загальні технічні та організаційні вимоги регулюються ДСТУ 4462.3.02:2006 «Охорона природи. Поводження з відходами. Пакування, маркування і захоронення відходів. Правила перевезення відходів».

Пакування відходів, що використовують як сировинні матеріали чи домішки для виробництва певних видів продукції, має відповідати санітарно-гігієнічним та іншим вимогам відповідних чинних нормативних документів.

Пакування небезпечних відходів залежно від їх хімічного складу, агрегатного стану, класу небезпеки та токсичності має забезпечувати екологічну безпеку та безпечність для здоров’я населення.

Примітка. Ці документи доставки є необхідними згідно з чинними нормативно-правовими документами.

Ганна Виговська, завідувач кафедри екологічної безпеки Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління, кандидат технічних наук

Повну версію статті шукайте на сторінках журналу «Екологія підприємства» № 5, 2017.

Придбати журнал «Екологія підприємства» Придбати електронний журнал Придбати комплект видань