Стратегія водної політики України–2019: нові завдання й пріоритети для держави

Матеріал підготував Володимир Білоконь, проектний менеджер реформи Сталого використання водних ресурсів Команди підтримки реформ при Мінприроди

Головне у публікації:

• пріоритетні завдання нового документа;
• які системні проблеми він вирішує;
• три основні напрями регулювання водної політики та індикатори її виконання

Аналітики ООН з питань водних ресурсів роблять невтішні висновки: без системних реформ і зміни політики управління до 2030 року майже 5 млрд людей (близько 67 % населення планети) залишаться без доступу до чистої питної води. Ці заяви стосуються не лише країн Африки чи Азії — у зоні ризику перебуває й Україна. Для попередження такого розгортання подій у 2018 році Команда підтримки реформ при Міністерстві екології та природних ресурсів України розробила Стратегію водної політики України (далі — Стратегія).

Про що йдеться у Стратегії
Одне з пріоритетних завдань нової Стратегії — сформувати єдиний комплексний підхід до реформування сфери водних ресурсів в Україні. Тому в документі здійснюється стратегічне планування у межах різних проблемних секторів: законодавства, інвестиційного управління, методології моніторингу й контролю, модернізації міської й промислової інфраструктури, децентралізаційних процесів, міжвідомчої взаємодії, антикорупційної діяльності тощо. Стратегія має стати єдиним джерелом узгодження локальних ініціатив у сфері водних ресурсів.

Законодавча база та розподіл компетенцій
Підписання та ратифікація Угоди про асоціацію між Україною та ЄС посприяли розвитку правової та інституційної основи з питань якості води та управління водними ресурсами України.  Водночас виникла нагальна потреба в гармонізації національного законодавства відповідно до європейських і міжнародних законодавчих систем.