Що означає «екологічний засіб» і чи існують правила застосування екологічного маркування мийних засобів?

Екологічним вважається засіб що пройшов сертифікацію на відповідність вимогам екологічного стандарту. З 2016 року стандарти в Україні, як і в усьому світі мають добровільне застосування. При цьому виробник зобов’язаний дотримуватись вимог національних або міжнародних стандартів, у разі коли він застосовує їх положення згідно зі сферою стандартизації або посилається на них.

Принципи застосування екологічних марковань та декларацій викладені у міжнародному стандарті ISO 14020:2000¹. Стандарт ISO 14024:1999² є основоположним керівним документом для систем екологічної сертифікації та маркування продукції (програм екологічного маркування І типу). Цей стандарт встановлює вимоги до схеми сертифікації, органу з екологічного маркування (орган з оцінки відповідності), розробка й прийняття екологічних критеріїв оцінювання життєвого циклу товарів і послуг різноманітних категорій.

Обидва стандарти були гармонізовані у 2002-2003 роках до української національної системи стандартизації шляхом тотожного перекладу, що забезпечило можливість впровадження в Україні системи екологічної сертифікації та маркування за схемою згідно з ДСТУ ISO 14024. З наступного року почне діяти оновлена версія ДСТУ ISO 14024:2018 (ISO 14024:2018, IDT).

За період свого становлення та розвитку ця система у 2010 році успішно пройшла міжнародну сертифікацію і отримала міжнародне визнання. Орган з оцінки відповідності має національну акредитацію. Система оперує 52 екологічними стандартами на продукцію різних категорій. Понад 1000 товарів українських виробників сертифікували свою продукцію за схемою згідно з ISO 14024 та отримали право іменуватись «екологічними» і позначатись знаком відповідності екологічним стандартам, що отримав народну назву «Зелений журавлик».

Екологічний стандарт СОУ ОЕМ 08.002.012.065:2016 «Засоби мийні та засоби для чищення. Екологічні критерії оцінювання життєвого циклу» встановлює критерії визначення переваг засобів щодо їх потенційних впливів на стан довкілля та здоров’я людини протягом життєвого циклу.

Перша редакція цього стандарту була прийнята в Україні у 2012 році, і вже через декілька років мийні засоби стали однією з провідних категорій продукції по екологічній сертифікації.

Стандарт СОУ ОЕМ 08.002.012.065 поширюється на порошки, гелі, рідини, пасти, бруски, плитки, таблетки, аерозолі тощо, а саме:

а) мийні засоби, призначені для прання, в тому числі в громадських пральнях:
- пральні порошки;
- гелі та рідини для прання;
- мило для прання;
- капсули для прання тощо;

б) мийні засоби, призначені для замочування, полоскання, підкрохмалювання, апретування, пом’якшування, вибілювання виробів з тканин:
- плямовивідники;
- відбілювачі;
- кондиціонери-ополіскувачі тощо;

в) засоби для чищення для твердих поверхонь (поли, стіни, стелі, двері та вікна тощо);

г) засоби для миття посуду та очистки кухонного обладнання (посуд, мийки, крани, плити, печі, посудомийні машини, кухонні комбайни та інші агрегати);

д) засоби для чищення санвузлів (туалети, ванни, кахель, душові кабінки тощо).

Вимоги стандарту адаптовані до вимог актів права ЄС, зокрема:
- Регламенту Європейського парламенту та Ради (ЄС) № 1907/2006 від 18 грудня 2006 року щодо реєстрації, оцінки, дозволу і обмеження хімічних речовин (REACH);
- Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 1272/2008 від 16 грудня 2008 року про класифікацію, маркування та пакування речовин та сумішей (CLP).

В 2016 році стандарт пройшов плановий перегляд зі змінами.

А у вересні 2018 року завершився його позаплановий перегляд пов'язаний з прийняттям оновленої версії стандарту ISO 14024 та необхідністю гармонізації до вимог екологічних критеріїв для присудження екологічного маркування ЄС для мийних засобів згідно Рішення Комісії ЄС 2017/1216 від 23 червня 2017 року.

Основним завданням при впровадженні та подальшому перегляді екологічних критеріїв є:

• обмеження вмісту небезпечних для довкілля і здоров’я хімічних речовин;
• зменшення загальної токсичності;
• поліпшення ефективності застосування;
• енергоефективність технологічного процесу виробництва;
• зменшення відходів виробництва та споживання;
• зниження негативного впливу на водні екосистеми.

Подати заяву на екологічну сертифікацію може власник бренду, виробник або представник виробника мийного засобу чи засобу для чищення, який впровадив на своєму підприємстві екологічну політику та план заходів щодо її реалізації, і дотримується вимог природоохоронного законодавства.

Усі засоби, що подаються на сертифікацію повинні мати документальне підтвердження відповідності вимогам Технічного регламенту мийних засобів та технічним умовам виробництва.

Але це тільки початок. Екологічні критерії стандарту встановлюють ряд додаткових до загальноприйнятих норм показників.

Біологічний розклад ПАР та органічних хімічних речовин

Окрім вимог Технічного регламенту, органічні хімічні речовини, які входять до складу засобу, але не є ПАР повинні відповідати критеріям швидкого розкладу. Критерії та методи їх оцінювання наведені у стандарті.

Заборонені хімічні речовини:

• алкілфенолетоксилати та їх похідні;
• атранол та хлоратранол:
• бензалконіум хлорид;
• галаксолід (hhcb);
• діетилентріамінпентаоцтова кислота (DTPA);
• етилендіамінтетраоцтовакислота (EDTA) та її солі;
• формальдегід та хімічні сполуки, які його вивільняють;
• глутаральдегід;
• гідроксиізогексил-3-циклогексенкарбоксальдегід (hicc);
• мікропластик;
• наносрібло;
• натрій гідроксиметилгліцинат;
• нітромускус та поліциклічні мускуси;
• фосфати;
• перфторовані алкілати;
• тоналід (AHTN);
• четвертинні амонієві солі які не здатні до швидкого розкладу;
• реактивні сполуки хлору;
• родамін б;
• триклозан та інші хлорорганічні сполуки;
• 3-йод-2-пропініл бутилкарбамат;
• фосфорні сполуки (тільки для засобів для миття вікон).

До складу засобу не повинні входити будь-які діючі речовини біоцидної продукції (дезінфекційних засобів) за виключенням консервантів, єдина функція яких — захищати саму продукцію від несприятливого впливу мікроорганізмів.

До речовин, застосування яких обмежується відносяться консерванти, фосфор (за елементарним Р), ароматизатори, летючі органічні сполуки (ЛОС), ензими, цеоліти. До них стандартом встановлюються показники обмеження за гранично допустимою концентрацією (по 233 речовинам).

Барвники дозволяються до застосування лише ті що дозволені до застосування у харчової промисловості згідно з Регламентом Європейського Парламенту та Ради (ЄC) № 1333/2008 від 16 грудня 2008 року про харчові добавки.

Заборонений вміст барвників:

• кислотний фіолетовий 17 (Cl 42640);
• кислотний жовтий 36 (Cl 13065);
• лужний фіолетовий 1 (Cl 42535);
• розчинник синій 35 (Cl 61554);
• фіолетовий пігмент К.1 (Cl 12075);
• лужний фіолетовий 10 (Cl 45170 (45170:1));
• червоний пігмент 7 (Cl 15585);
• лужний фіолетовий 3 (Cl 42555 (-1,-2));
• розчинник помаранчевий 7 (Cl 12140);
• розчинник червоний 24 (Cl 26105).

Виробництво. Вимоги стандарту зосереджені на таких аспектах як енергоефективність та управління відходами.

Виробник повинен впровадити заходи з енергозбереження, щоб досягти показника енергоємності технологічного процесу виробництва засобів нижче середнього по галузі.

Управління енергетичними ресурсами має передбачати системний облік та аналіз споживання енергетичних ресурсів у технологічному процесі виробництва з розрахунку на одиницю продукції.

Повинні бути впроваджені:
а) маловідходні технології виробництва;
б) схема роздільного збору відходів для їх подальшої утилізації.

У готовій продукції регламентується (по кожному виду засобу — окремо):
- показник дозування готового для застосування засобу;
- показники критичного об’єму розведення засобу (CDVtox) з огляду на токсичність для водних екосистем.

Зазначені показники обчислюються за формулами за допомогою спеціально створеного програмного забезпечення, або ж вручну, із використанням найсучасніших токсикологічних даних Європейського хімічного агентства (ECHA).

Ефективність засобу регламентується на рівні:
- мийної здатності по відношенню до еталону (здатність відновлювати чистоту брудної поверхні) не менше ніж 85 % згідно з ДСТУ 2665;
- зниження міцності тканини після 25 циклів прання (для засобів для прання) не більше ніж 18 % згідно з ДСТУ ISO 4312.

Готові засобі, які майже завжди є сумішевою хімічною продукцією, підлягають класифікації небезпеки за 27 класами та відповідними категоріями згідно вимог Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 1272/2008 CLP.

Отримати екологічний сертифікат не зможе продукція, яка класифікована як небезпечна за такими класами та категоріями у межах класу відповідно до Регламенту ЄС № 1272/2008 CLP:

Для виготовлення упаковки чи спожиткової тари заборонено застосовувати полівінілхлорид, полістирол, полікарбонат або будь-який інший галогенований матеріал. Упаковка повинна бути придатна для переробки і не може бути оброблена таким чином, що може перешкоджати її переробці.

Система транспортування засобів повинна забезпечувати зменшення обсягів витрат палива, викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та парникових газів від транспортних засобів.

Більше за темою:

• Про небезпеки мийних засобів для довкілля і здоров’я людини: показники і методи оцінювання
• ТОП-10 найбільш поширених та небезпечних речовин, що можуть містити мийні засоби

Вже згодом:

• Як дізнатись споживачеві, що засіб дійсно екологічний?

Автори:

Світлана Берзіна, президент ВГО «Жива планета», експерт Програми ООН з навколишнього середовища зі сталого споживання та виробництва

Антон Мукомела, завідувач сектором REACH ДП «Черкаський НДІТЕХІМ»

Світлана Перминова, директор ООВ «Центр екологічної сертифікації та маркування» ВГО «Жива планета»

Джерело: ECOBUSINESS Group