Усі споживачі водних ресурсів є водокористувачами, які здійснюють загальне або спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування, згідно з абз. 1 ст. 49 ВКУ, водокористувачі можуть здійснювати лише за наявності відповідного дозволу.
Відповідно до ст. 48 ВКУ спеціальне водокористування — це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин зі зворотними водами із застосуванням каналів.
Видача дозволу на спеціальне водокористування проводиться територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства — фактично державними водними агентствами в областях України. Практично у кожній області створені сектори, які відповідно до Положення про сектор Держводагентства (далі — Положення) є територіальним органом Держводагентства, який здійснює свою діяльність у сфері управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.
Таким чином, на Держводагенство покладено надзвичайно відповідальну функцію охорони поверхневих вод та видачі дозволів на спецводокористування.
Відповідно до ст. 49 ВКУ відмова у видачі дозволу передбачена у таких випадках, як-от:
Водночас, за даними Держводагентства, кількість відмов через допущені помилки та виявлені недоліки сягала майже 25 % , про що йдеться на офіційному сайті Держводагентства.
Яка загальна кількість відмов і чи стосується вона якогось конкретного регіону чи країни в цілому — невідомо.
Кількість відмов через допущені помилки сягає майже 25 %
Проте відмова у видачі кожного четвертого дозволу становить надзвичайно велику частку і може призвести до надзвичайно серйозних і негативних наслідків.
Наприклад, якби з причин виявлених у заяві помилок було б відмовлено у видачі внутрішнього паспорта громадянина України чи паспорта для виїзду за кордон кожному четвертому заявнику, це призвело б до катастрофічної ситуації чи навіть соціального вибуху.
Привертає увагу той факт, що Держводагентством не береться до уваги і не оприлюднюється кількість відмов внаслідок «недопустимого впливу на водні об’єкти», які призведуть до виснаження чи забруднення останніх. А це є першочерговим, пріоритетним і важливим питанням. Така ситуація виглядає дивною і ставить суттєве запитання: чи дійсно захист водних ресурсів є реальним пріоритетом державних службовців?
Подібних зауважень багато, проте, яке обґрунтування вони містять?
Стаття публікується частково…
Читайте більше у №3, 2020 журналу «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» та в ЖИВИЙ ЖУРНАЛ – www.e.ecolog-ua.com
Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»