Екологічний податок у 2020 році: нюанси та приклади розрахунку

Екологічний податок має сприяти зменшенню шкідливих викидів підприємств та збільшенню фінансування витрат на покращення екологічного стану. У статті детально розглянемо екологічний податок у 2020 році, нюанси його нарахування та сплати, а також — приклади розрахунку та заповнення документації.

Екологічний податок — обов’язковий платіж, що сплачується з фактичних обсягів різних викидів, скидів, розміщення відходів у довкіллі. Його сплачують особи, які здійснюють (п. 240.1 Податкового кодексу України, (далі — ПКУ)): викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти; розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (пп. 14.1.223 ПКУ), утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені).

Стаціонарні джерела забруднення — підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що здійснює випуск газоповітряної суміші в атмосферне повітря через трубу, вентиляцію, газовідвід, циклон тощо.

Платниками податку можуть бути всі суб’єкти господарювання будь-якої форми власності чи форми оподаткування: починаючи з підприємств, ФОП, представництв нерезидентів і закінчуючи бюджетними установами.

Звільнення від сплати екологічного податку мають:

• суб’єкти господарювання, які розміщують відходи на власних територіях як вторинну сировину (п. 240.5 ПКУ). Вторинна сировина — це та сировина, яка може вживатися для виробництва повторно;
• суб’єкти ядерної енергетики, які уклали договори про повернення за межі України іонізуючих джерел опромінення, поводяться з радіоактивними відходами, які утворилися внаслідок аварії на ЧАЕС, деякі спеціалізовані підприємства (пп. 240.4 ПКУ);
• суб’єкти господарювання, які здійснюють викиди двоокису вуглецю не більше 500 тонн на рік (п. 240.7 ПКУ);
• суб’єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення відходів, для їх подальшої передачі на утилізацію комунальним чи спеціалізованим підприємствам за дотримання двох умов (ІПК ДФС від 07.06.2019 р. № 2585/ІПК/15-32-12-03-12; ІПК ДФС від 13.09.2019 р. № 175/6/99-00-04-04-03-15/ІПК):

• за наявності договору на збір та утилізацію відходів з таким комунальним або спеціалізованим підприємством, яке має ліцензію на здійснення операцій щодо поводження з небезпечними відходами;
• якщо у договорі наявні строки передачі відходів (період розміщення відходів). При цьому дані відходи мають бути вивезені протягом року, інакше – підприємству треба отримувати ліцензію на їх зберігання (ст. 34 Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 року № 187).

Увага! Стаття опублікована частково!
Повна версія – в журналі №9, 2020 «ECOBUSINESS. Екологія підприємства».