Коли суд може визнати, що припис отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин безпідставний?

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду у попередньому судовому засіданні касаційної скарги Державної екологічної інспекції у Харківській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 у справі № 810/3027/16 за позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправним та скасування припису, постановою від 9 квітня 2020 року касаційну скаргу

Державної екологічної інспекції в Харківській області залишено без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року по справі № 810/3027/16 залишено без змін.

В цій ситуації на підставі матеріалів перевірки Державною екологічною інспекцією у Харківській області 02.09.2016 винесено припис №02-25/137, яким зобов’язано ТОВ «Фоззі-Фуд» серед іншого отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Проте у результаті розгляду скарги суд визнав цю вимогу безпідставною.

Статтею 7 Закону № 2707 у галузі охорони атмосферного повітря визначено, що нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.

Для діючих і тих, що проєктуються, окремих типів обладнання і споруд залежно від часу розроблення та введення у дію, наявності наукових і технічних розробок, економічної доцільності встановлюються:

• норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела; 
• технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин або їх суміші, які визначаються у місці їх виходу з устаткування.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що для отримання суб’єктом господарювання дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря необхідна наявність одночасно у сукупності таких умов: наявність стаціонарних джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря; наявність забруднюючої речовини у переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин встановлюється Кабінетом Міністрів України; встановлені нормативи гранично допустимого викиду конкретно визначеної забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від конкретного стаціонарного джерела викиду.