Яким чином треба поводитися з фільтруючими коробками для протигазів, строк яких вичерпано, але які не були використані за призначенням (тобто не використовувались у загазованих зонах, а якщо так, то сорбент не є забрудненим шкідливими речовинами), та чи можна їх позбавитися шляхом реалізації замість передачі для утилізації? В будь-якому випадку, які вимоги потрібно висувати приймачам цих відходів? Чи потрібно вимагати ліцензію на поводження з небезпечними відходами?
Також відповідно до ст. 34 цього ж закону — до поводження з небезпечними відходами допускаються особи, які мають професійну підготовку, підтверджену свідоцтвом (сертифікатом) на право роботи з небезпечними речовинами, та не мають медичних протипоказань.
Що це таке і яка різниця між цими поняттями?
Статтею 20 Закону України «Про освіту» передбачено, що післядипломна освіта включає:
Курси підвищення кваліфікації проводяться для набуття нових компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань.
Заклади освіти, що провадять освітню діяльність з підвищення кваліфікації працівників, обов’язковість якої передбачена законом, мають отримати ліцензію на відповідну діяльність МОН України і/або акредитувати відповідні освітні програми.
Аналогічне положення передбачене і п. 6 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Зокрема, освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти, підлягає ліцензуванню.
Надання освітніх послуг повинно бути передбачено статутними документами суб’єкта, який їх надає, та відповідним КВЕДом.
Публікація є частиною журналу «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» №11, 2021
Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»