Дайджест запитань-відповідей № 1

Цей блок журналу передбачає розгляд найгарячіших запитань, що щомісяця надходять на адресу редакції.

1. Якими документами потрібно керуватися при обладнанні місць збирання та тимчасового зберігання промислових відходів?

Відповідь:

У Законі України «Про відходи» від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР (далі — ЗУ «Про відходи»), зокрема у статті 17, зазначається, що на суб’єктів господарювання покладено обов’язок здійснення контролю за станом місць розміщення відходів.

На кожне місце зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються інформація про відходи.

Наказом Мінприроди України № 12 від 14 січня 99 року затверджено Інструкцію про зміст і складання паспорта місць видалення відходів. До місць видалення відходів прирівнюються також місця довгострокового (понад 2 роки) зберігання відходів.

Статтею 33 ЗУ «Про відходи» визначено загальні вимоги щодо видалення та зберігання відходів. Видалення та зберігання відходів повинно здійснюватися відповідно до вимог екологічної безпеки, способами, що забезпечують їх максимальне використання. Враховуючи той факт, що законодавчо не затверджено форми паспорта місць тимчасового зберігання відходів на території підприємства до передачі їх спеціалізованим організаціям, раджу вам використовувати спрощену форму паспорта залежно від характеристики відходу (додаток Б ДСТУ 4462.3.01:2006).

Потрібно передбачити періодичний контроль за цими місцями. Таким чином, ви виконаєте одну із основних вимог контролюючого органу щодо моніторингу місць утворення, зберігання та видалення відходів (ст. 29 ЗУ «Про відходи»).

Вимоги щодо поводження з відходами, а також, вимоги до тари детально викладено в ДСТУ 4462.3.01:2006 (розділ 7.2 «Зберігання відходів на території підприємства»).

2. В яких нормативних документах прописані граничні терміни зберігання відходів (для небезпечних відходів — один рік, для малонебезпечних — два роки) до передачі на утилізацію?

Відповідь:

Усі небезпечні відходи за ступенем їх впливу на навколишнє середовище та на життя і здоров’я людини поділяються на чотири класи. Операції поводження з небезпечними відходами підлягають ліцензуванню.

Статтею 34 ЗУ «Про відходи» визначено, що ліцензуванню не підлягає зберігання (накопичення) суб’єктом господарювання утворених ним небезпечних відходів, якщо протягом року з дня утворення небезпечні відходи передаються суб’єктам господарювання, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Вказана норма кореспондується із пунктом 14 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 2 березня 2015 року № 222-VIII. Крім цього, потрібно зазначити, що суб’єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів, в тому числі небезпечних (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи) до їх передачі на утилізацію та захоронення, з 1 січня 2013 року не є платниками екологічного податку, але за умови наявності у них договору з спеціалізованими підприємствами на здійснення операцій з небезпечними відходами.

Отже, всі небезпечні відходи можуть тимчасово зберігатися на території підприємства до одного року (твердження про два роки для малонебезпечних відходів є помилковим).

3. На які види відходів потрібно робити паспорти і визначення впливу на навколишнє середовище? Наприклад, чи потрібно це робити на лом алюмінію або люмінесцентні лампи, для яких вже розроблено умови обходження, зрозумілий хімічний склад і ступінь впливу?

Відповідь:

Будь-який суб’єкт господарювання не може здійснювати первинний облік відходів без їх відповідної класифікації згідно з ДСТУ 3910-99 та ДК 005-96, без визначення класу небезпеки.

Процедура паспортизації відходів здійснюється згідно зі статтею 39 ЗУ «Про відходи» та відповідно до постанови КМУ «Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів» від 1 листопада 1999 року № 2034 (далі — Порядок № 2034). Згідно з абзацом 1 пункту 9 Порядку № 2034 паспортизація відходів ведеться підприємствами з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними.

Увага! Матеріал публікується частково! Повна версія –  в журналі «Екологія підприємства» № 4 , 2018

Джерело: журнал «Екологія підприємства» № 4, 2018

Придбати вигідний комплект видань
Свіжий номер журналу