Екологічне страхування в Україні: перспективи та проблеми впровадження

Олена Криворучкіна, заступниця голови Комітету з питань екологічної політики у Верховній Раді України IX скликання

Головне у статті:
1. Екологічне страхування та проблеми його розвитку в Україні?
2. Якими законами регулюється екологічне страхування в Україні?
3. Розроблення проєкту закону «Про запобігання та відшкодування екологічної шкоди»: на що звернути увагу суб’єктам господарювання?
4. Які види страхування є обов’язковими? Як розраховувати розмір страхових платежів? 
5.  Досвід провідних країн світу, що провадили даний механізм? Які перешкоди існують наразі та шляхи подолання?

Упродовж останнього десятиліття кількість техногенних аварій та екологічних катастроф невпинно зростає. Потенційно небезпечні виробництва в Україні становлять велику питому вагу в структурі виробництва. Тому сьогодні актуальною проблемою є створення належних умов і прийняття відповідних законів, які б сприяли ефективному функціонуванню системи екологічного страхування. 

Страхування відповідальності юридичних осіб за забруднення навколишнього середовища повинне забезпечувати не лише механізм матеріального відшкодування за завдання збитків, але й створювати умови для здійснення контролю за діяльністю на екологічно небезпечних об'єктах, інвестування у розвиток екологічно чистих і безпечних підприємств, а також відновлювати до нормативних показники довкілля, необхідні для забезпечення здорового існування людей.   

Екологічне страхування та проблеми його розвитку в Україні?

Страхування відповідальності за забруднення навколишнього природного середовища найбільш ефективно захищає інтереси підприємств по отриманню прибутків, суспільства по захисту здоров’я людей та держави через створення сприятливого інвестиційного клімату, гарантій податкових надходжень та соціальну стабільність.

Страхування екологічних ризиків в Україні не набуло поширення. З причин такого становища можна виділити насамперед законодавчі. Рівень нормативно-правового забезпечення недостатній. Юридичні гарантії відшкодування збитків, завданих забрудненням довкілля та зниження якості природних ресурсів не забезпечені повністю.

Окрім правових, розвиток екологічного страхування гальмується:

• слабкими стимулами добровільного страхування;
• відсутністю надійних та загальноприйнятих методик оцінки ризику та  розрахунку ймовірної шкоди;
• низькою потужністю самого ринку, що позбавляє змоги здійснювати страхування  небезпечних екологічних ризиків.

До основних проблем розвитку екологічного страхування в Україні також можна віднести:

• чітко не визначено термін «екологічне страхування»;
• не сформовано перелік видів страхування, що відносяться до екологічного;
• практично відсутні страхові компанії, що займаються екологічними видами страхування;
• відсутність стимулів з боку держави щодо екологічного страхування.

Якими нормативно-правовими актами регулюється екологічне страхування в Україні?

В Україні існує національна система юридичної відповідальності за порушення законодавства про охорону довкілля, правове регулювання якої передбачене кодексами, законами та підзаконними нормативно-правовими актами. До основних слід віднести:

1. Закон України «Про страхування»;
2. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища».
3. Закон України «Про екологічний аудит»;
4. Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів»;
5. Закон України «Про об’єкти підвищеної небезпеки»;
6. Закон України «Про нафту та газ»;
7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів» від 1 червня 2002 р. № 733;
8. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров’ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів» від 19 серпня 2002 р. № 1219;
9. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру» від 16 листопада 2002 р. № 1788.

Рамковий Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»  визначає загальні засади такої юридичної відповідальності. Згідно зі статтею 68:

• порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність,
• підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Стаття 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює особливості застосування цивільної відповідальності, а саме: 

• відшкодування у повному обсязі шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; 
• особливості відшкодування шкоди особами, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки; 
• особливості відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю у зв’язку з виконанням угод про розподіл продукції. 

Чинне законодавство України не передбачає екологічної відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності, а серед науковців та практиків точаться дискусії самостійності такого виду відповідальності. Не зважаючи на це, законодавство України встановлює особливий порядок відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю, складові якого є відмінними від правил притягнення до дисциплінарної, адміністративної, цивільної чи кримінальної відповідальності. Мова йде про визначення розміру шкоди, заподіяної довкіллю, відповідно до спеціальних методик. 

Розроблення проєкту закону «Про запобігання та відшкодування екологічної шкоди»: на що звернути увагу суб’єктам господарювання?

Проєкт Закону України  «Про запобігання та відшкодування екологічної шкоди» має на меті встановити єдині умови та порядок організації екологічного страхування в Україні в обов’язковій формі, а також визначити механізми відшкодування шкоди, заподіяної майновим інтересам юридичних та фізичних осіб, внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища.

Відшкодування екологічної шкоди шляхом застосування превентивних заходів з екологічного страхування забезпечуватиме гарантію компенсації збитків внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища. Законопроєкт  забезпечує економічне стимулювання запобіганню аварійному забрудненню навколишнього природного середовища.

Які алгоритми відразу закладаються в закон, щоб він не став черговим паперовим рішенням?

Один нормативно-правовий акт не може вирішити проблему. Запровадження в Україні фінансових механізмів компенсації шкоди, заподіяної довкіллю, повинно ґрунтуватись на поєднанні двох найбільш поширених механізмів: фінансових гарантій та екологічному страхуванні. 

Якщо перший інструмент може використовуватись у випадку ризиків з низькою ймовірністю настання та впливу, то масштабні ризики повинні передбачати наявність відповідного страхового покриття. 

Окрім цього, наявність потенційних масштабних збитків повинна передбачати можливість використання боргових фінансових інструментів. Так, на фінансовому ринку вже з’явилися інноваційні зелені фінансові інструменти, які дають можливість трансферу ризиків до фінансового ринку і забезпечення високого рівня захисту (наприклад, облігації катастроф). В такому випадку, необхідно внести до переліку фінансових інструментів дані інноваційні механізми, що передбачатиме відповіді зміни до чинних нормативно-правових актів.

Які види страхування є обов’язковими? Як розраховувати розмір страхових платежів?

Згідно з чинним законодавством України до обов’язкових видів екологічного страхування, відносяться:

1. страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, якої може бути заподіяно пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;
2. страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, якої може бути заподіяно здоров’ю людини, власності та навколишньому середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;
3. страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів;
4. страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, якої може бути заподіяно внаслідок ядерного інциденту;
5. страхування цивільної відповідальності за завдавання екологічної шкоди внаслідок аварій чи технічних неполадок при розробці нафтогазового родовища;
6. страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, якої може бути заподіяно довкіллю або здоров’ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів.

Обрахунок вартості страхового захисту залежатиме від стану об’єкту, строку дії договору, очікуваних збитків від настання події, ймовірності її настання, тощо. Окрім цього, повинні бути враховані можливі способи такого негативного впливу за трьома можливими напрямками (DEFRA): 

• шкода, заподіяна земельним ресурсам (у випадку, якщо вона буде негативно впливати на стан здоров’я людини);
• шкода заподіяна водним ресурсам, згаданих у Водній рамковій Директиві ЄС (2000/60/ЄС);
• шкода заподіяна різним видам тваринного та рослинного світу. 

Досвід провідних країн світу, які провадили даний механізм?

Страхування екологічних збитків зазвичай комбінується з сертифікацією, яка дозволяє знизити рівень ризиків і вартість страхового захисту. 

Наприклад наявність сертифікації підприємств-забруднювачів за стандартом ІSО 14001 або EU Eco-management and Audit Scheme (EMAS). В деяких випадках знижка, яка надається страховими компаніями для такого типу ризиків може сягати 20%. 

В ЄС послуги екологічного страхування проводяться зазвичай пулом страхових компаній, де винятком є лише Німеччина з розвиненим страховим ринком.  

Чому досі такий прогресивний механізм не впроваджено в Україні? Які перешкоди існують наразі і як їх планується подолати?

Запровадження обов’язкового екологічного страхування є необхідною передумовою для гарантування екологічної відповідальності забруднювачів довкілля за заподіяну шкоду, оскільки навіть попри високий рівень обізнаності та свідомості, підприємствам не дуже цікаво нести додаткові витрати. 

Окрім цього, враховуючи масштабність таких збитків, необхідно запропонувати можливі шляхи та механізми для трансферу таких ризиків. Зокрема, мова може йти про запровадження інноваційних фінансових інструментів або ж розробку спеціальних механізмів за участі держави та міжнародних фінансових інституцій (наприклад, Світового банку). 

Буде передбачатися в першу чергу внесення змін до ЗУ «Про страхування» в частині обов’язкових видів страхування. Крім цього, потрібно буде сприяти посиленню спроможності страхових компаній оцінювати та управляти такими специфічними ризиками. Найбільшою перепоною на шляху до впровадження екологічного страхування є відсутність можливості трансферу екологічних ризиків до фінансового ринку. Саме впровадження інноваційних зелених фінансових інструментів повинно вирішити цю проблему. 

Стаття з журналу №5, 2021 «ECOBUSINESS. Екологія підприємства»