Хто винен у забрудненні Дніпра?

Людмила Циганок, президент Професійної асоціації екологів України

Хто винен у забрудненні Дніпра? – відповідь на це питання активно шукають журналісти ось уже кілька тижнів, фіксуючи черговий гучний факт – мору риби поблизу Києва у червні.

Дніпро – найбільша річка України, яка дає нам 80% водних ресурсів та забезпечує водою 2/3 території, – сьогодні в критичному стані.

Треба чесно визнати, що зміни в її екосистемі зайшли надто далеко і вже давно, тому й потребують негайного реагування на найвищому державному рівні.

Наприклад у 2020 році у Дніпро в межах Києва скинуто 3,103,384 млн куб м стічних вод, з яких 40% були неочищеними.

Більше половини – це скиди промислових підприємств. Використання мінеральних добрив, азото- та фосфоровмісних миючих засобів, незаконний видобуток піску, недотримання режиму прибережних захисних смуг тощо – комплекс цих проблем катастрофічно впливає на екосистему Дніпра та її здатність до самоочищення та самовідновлення.

Очевидно, що вирішення окремої проблеми на певній ділянці річки не призведе до отримання відчутного позитивного ефекту. Необхідно застосувати комплексний підхід до вирішення цілої низки питань у різних галузях господарства. Поки Міндовкілля продовжує роботу по підготовці Плану управління басейном Дніпра, який буде затверджено у 2024 році, і який буде системно вирішувати екологічні проблеми в басейні, необхідно посилити відповідальність усіх без винятку забруднювачів і використовуючи наявні інструменти контролю забезпечити виконання існуючих природоохоронних законів і нормативів.

Критичний стан Дніпра є результатом довгої дії низки факторів:

• господарська діяльність людини;
• кардинальна зміна гідрологічного режиму
• значні постійно діючі хімічні та радіаційні забруднення протягом майже 80 років значно погіршили стан екосистем басейну ріки.

Тобто «винним» є практично кожен з нас:

• і промислові підприємства
• і  комунальні підприємства, що не в змозі очистити побутові стічні води
• і розорані землі
• і будівництво гідроелектростанцій і створення водосховищ та ставків, де порушений природний режим річок.
• На жаль, практично кожен з нас є забруднювачем, коли використовує хімічні миючі засоби, такі, як пральні порошки з вмістом фосфату.

Глобальний колапс нам загрожує не тільки через зношеність інфраструктури, а й через забруднення усіх вод, зокрема і підземних.

Хто є головним забруднювачем однієї з найбільших річок Європи? 

Поганий стан річки не просто проблема людей які мешкають на її берегах. Це питання національної безпеки і стратегічний запас прісної води України. Саме тому повернення до здорового стану Дніпра має стати завданням для всієї країни.

Нема готового рецепту з порятунку води та виправлення ситуації. Стан Дніпра – це результат комплексу унікальних проблем, які не можна вирішити просто взявши за приклад відновлення будь-якої іншої річки. Нам слід взяти на озброєння технологічні рішення передових країн, проте вирішення нам потрібно знайти самим.

Без чого точно не обійтися?

Невідкладно потрібні:

• програма з порятунку Дніпра (системна, комплексна і багаторічна);
• модернізація підприємств – встановлення ЛОС, повторне використання води (глобальний перехід на циркулярну економіку). Ми на сьогодні не можемо собі дозволити промисловість з ТАКИМИ обсягами водоспоживання на одиницю продукції.

А для цього потрібна як чітка державницька позиція, так і система мотивації до модернізації!

• встановлення тотального контролю над викидами; нормування, а то і заборона, використання пестицидів;
• сортування і переробка сміття;
• відлагодження повного санітарного контролю над береговою лінією;
• заборона використання шкідливих миючих засобів і створення ефективної системи очищення та контролю стічних вод.

Приклад недбальства

Пам'ятаймо - поливними землями економічні проблеми не вирішують сьогодні - залишимось і без води, і без землі - перевищення норм поливу (а воно буде завжди при нинішньому рівні свідомості фермера) загрожує підняттю грунтових вод (солоних!) на поверхню грунту і вторинному заболочуванню.

Так вже вбили родючі каштанові грунти степового Криму - залили без міри водою, якщо продовжувати лити далі - отримаєш смердюче солоне болото, у якому нічого не росте, перестанеш лити воду - отримаєш солончак із порепаною землею, на якому також нічого не росте. Так знищили землі назавжди.

Альтернативи господарській діяльності є (гідроенергетиці, поливу тощо), а альтернативи воді - немає!

Чому порятунок води – справа кожного?!

Рішення є, і воно - не складне! Доки роками держава неефективно  реагує на виклики, - води може не залишитися! Відновлення малих річок реально провести силами територіальної громади в умовах реформи децентралізації!

І для всього цього потрібне не нове законодавство чи нова влада, а усвідомлення, що без води не вижити самій громаді!

Для розчистки русла малої річки у селі не потрібно змінювати законодавство, -ця робота ніяк не залежить від міністерства чи агентства - потрібні лишень консолідація зусиль і бажання!

Наша Асоціація (Професійна асоціація екологів України) не очікує рішень влади, не сподівається на швидкі управлінські рішення і не чекає ідеального законодавства, щоб щось зробити.

Наша мета - пошук дієвих рішень, що працюють при будь-якому законодавстві, будь-якій владі (чи без неї взагалі).

Наша діяльність - донести до ОТГ прості, дієві і дешеві рішення, що не потребують нічого, крім любові до рідного краю!

Тому в пошуку винних, як не прикро констатувати: найбільш великі перепони - це ми самі.

Про найкращий досвід у сфері охорони водних ресурсів дізнайтеся 29-30 липня 2021 на VII Всеукраїнському ЕКОБІЗНЕС-ФОРУМІ «Зелена економіка: як досягти балансу» у м. Одеса