Лушпиння соняшнику — вид відходу чи побічна продукція?

Під час виробництва олії крім основної продукції (олія, шрот) на підприємстві утворюється лушпиння соняшнику. Згідно з Порядком обліку, зберігання та використання відходів, відходів як вторинної сировини і побічної продукції в олійно-жировій галузі (розроблено УкрНДІОЖ НААН та погоджено з асоціацією «Укроліяпром» в 2015 р.), а саме в розділі № 7 (Характеристика побічної (супутньої) продукції), що утворюється на підприємствах олійно-жирової галузі, лушпиння соняшнику віднесено до побічної продукції. Натомість екоінспекція наполягає на тому, що це є відходом, згідно із загальним класифікатором відходів ДК 005-96. При поданні статзвітності за рік лушпиння соняшнику як відходи підприємство не долучало до  статистики, вказавши на роз’яснення розділу 7 вищезазначеного переліку. Екоіспектор такий перелік не визнає, аргументуючи тим, що цей Порядок не погоджено з Мінприроди (в разі узгодження потрібно надати листа про таке погодження), визнаючи таким чином тільки класифікатор відходів.

Справді,  розроблений для підприємства Порядок не є нормативно-правовим актом та є таким, що не підлягає погодженню і не може бути погодженим будь–яким органом виконавчої влади.

Тому його положення не мають юридичної сили, крім внутрішнього застосування. Чинним на території України залишається Закон України «Про відходи» від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР (далі — Закон № 187) та нормативно-правові акти на його виконання.

Директива 2008/98/ЄС Європейського парламенту та Ради від 19 листопада 2008 року «Про відходи та скасування окремих Директив» перебуває в процесі імплементації шляхом розроблення національних законодавчих актів, зокрема Рамкового закону «Про управління відходами» та інших законів які перебувають на різних стадіях підготовки, проте досі не прийняті і не набули чинності. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2017 р. № 820-р схвалено Національну стратегію управління відходами в Україні до 2030 року.

Стратегія визначає головні напрями державного регулювання у сфері поводження з відходами в найближчі десятиліття з урахуванням європейських підходів з питань управління відходами, що базуються на положеннях, в тому числі:

1. Рамкової Директиви № 2008/98/ЄС Європейського парламенту та Ради від 19 листопада 2008 р. «Про відходи та скасування деяких директив»;

2. Директиви Ради № 1999/31/ЄС від 26 квітня 1999 р. «Про захоронення відходів».
Реалізація цієї Стратегії здійснюється трьома етапами:
перший — 2017–2018 роки,
другий — 2019–2023 роки,
третій — 2024–2030 роки.

Щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства та законодавства про відходи під час переробки соняшника слід зазначити, що жодна посадова особа, в т. ч державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища, на власний розсуд не можуть визначати належність/неналежність лушпиння соняшнику до відходів. Вказане питання мало бути врегульоване (визначене) в Робочому проекті виготовлення олії із соняшника який розроблений сертифікованим проектувальником та має висновок експертизи (комплексної експертизи).

Статтею 1 Закону № 187 визначено:

• відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;
• відходи як вторинна сировина — відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови.

Крім того, у ст. 17 Закону № 187 вказано, що до обов'язків суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами належить:
д) забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки;
є) здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації.

Таким чином, Законом № 187 передбачено два альтернативних напрями поводження з відходами: утилізація (використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів) та видалення (в основному шляхом захоронення та знищення (знешкодження)).

Сплату екологічного податку за утворення відходів, утилізацію відходів або підготовчі операції до утилізації чи видалення відходів Законом № 187 не передбачено.

Із аналізу вказаних норм вбачається що підприємство зобов’язане здійснювати комплекс заходів із використання лушпиння соняшника в якості відходів як вторинної сировини, наприклад для виготовлення паливних брикетів, для спалювання у власній котельні та здійснювати правильний бухгалтерський облік.

Якщо Робочим проектом на підприємстві передбачені такі заходи, то лушпиння соняшника використані в якості відходів як вторинної сировини і вважаються утилізованими в межах підприємства і не потребують отримання дозвільних документів на поводження з відходами, розроблення паспорту відходу та сплати екологічного податку.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Мінприроди України від 6 березня 2012 року № 4794/07/10-12, що додається.

Актуальний коментар дав Іван Паламарчук, голова Комітету з охорони надр PAEU, заслужений природоохоронець України для «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» №1, 2020