На дні Великої Синьої Печери знайшли пластикові пляшки

Одна з найглибших і найдивовижніших підводних печер у світі виявилася забрудненою людьми, повідомляє УНІАН.

Про забруднення пластиком Великої Синьої Печери стало відомо після того, як на її дно спустилися мільярдер Річард Бренсон, дослідниця National Geographic Еріка Бергман і Фаб’єн Кусто, правнук відомого французького дослідника Жака Кусто.

Свою прикру знахідку вони описали в звіті за підсумками своєї підводної подорожі, після якої знаменитості почали наголошувати, що людству пора «відмовитися від використання пластику».

Стаття за темою: Пластик не тільки забруднює планету, а й сприяє глобальному потеплінню

Велика Блакитна Печера розташована біля узбережжя Беліза. Вона має ширину близько 330 метрів і глибину до 140 метрів. Підводна печера входить до заказника Белізький бар’єрний риф, який охороняється ЮНЕСКО. Вона – центр атола, який називається Риф Лайтхаус.

Велика Блакитна Печера сформувалася з вапняку сотні тисяч років тому, коли рівень моря був значно нижчим. Вкінці Льодовикового періоду рівень води зріс на приблизно 100 метрів, затопивши печеру і перетворивши її на одне з чудес природи. Місце прославилося в 1971 році, коли Жак Кусто дослідив його і оголосив одним з п’яти найкращих місць для підводного занурення у світі.

Нове занурення, в якому взяли участь Бренсон, Кусто-молодший і Бергаман, транслювалося на Discovery Channel. «Чи є містичні глибинні монстри? Що ж, реальні монстри, які постали перед океаном, – це зміни клімату і пластик. Нажаль, ми бачили на дні печери пластикові пляшки, і це справжній бич океану. Нам всім потрібно відмовитися від будь-якого використання цього матеріалу», - сказав Бренсон після занурення.

Забрудненні Великої Блакитної Печери сміттям не повинно дивувати. Масове виробництво пластика почалося в 1940-1950-х роках. В 2017 році вчені з Університету Джорджії підрахували, що за ці всі роки у світі було виготовлено 8,3 мільярди тон пластику, більша частина якого була просто викинута в довкілля. Тому пластикове сміття нерідко знаходять в океані навіть на глибині кількох кілометрів, в кризі Арктичного моря і у швейцарських Альпах.

Джерело: журнал «ECOBUSINESS. Екологія підприємства»