Небезпечні відходи у тваринництві: знешкодження й утилізація

Відновлення виробництва на селі часто сприймається людьми з недовірою. Прості мешканці досі думають, що тваринницькі ферми та сучасні свинокомплекси працюють, як колишні ферми радянських часів. Однак, прогрес не стоїть на місці і новітні технології дозволяють зробити діяльність безпечною та комфортною.

Типовою є ситуація, коли ферма, що має належну систему утилізації гною, однак є причиною скарг від мешканців села на «запах», однак свої свині чи свині сусідів при цьому «не смердять». Наявність системи поводження з гноєм впливає і на санітарні зони – чим краща система, тим менша потрібна санітарна відстань до інших об’єктів.’

Основними небезпечними відходами у тваринництві є падіж, залишки обробки (біологічні відходи) та гній. 

Не вдається зовсім уникати біологічних відходів. Це залежить від оснащеності підприємства та дотриманням санітарно-гігієнічних норм. У разі виникнення інфекційного захворювання масштаби загибелі тварин чи птахів сягають десятків і сотень тисяч голів.

На сьогоднішній день для знешкодження й утилізації біологічних відходів використовують біологічний, хімічний та фізичний методи. Термічний спосіб створює забруднення атмосфери і грунтових вод. Несанкціоновані захоронення є неконтрольованими для майбутніх  забруднень і  заборонені законодавством України. А біологічний метод заснований на здатності мікроорганізмів розкладати та поглинати органічні відходи, через що має хороші перспективи розвитку.

Гній, будучи одним з небезпечних відходів, також є сировиною для біогазу. На великих фермах щороку накопичується велика кількість гною та гноївки: свинокомплекс на 12 тисяч голів «виробляє» 36 тисяч тон гною і 101 тисячу кубометрів гноївки; молочна ферма на 800 корів «видає» 16 тисяч тон гною і 31 тисячу тон гноївки; птахофабрика на 5 млн птахів утворює 35 тисяч тон посліду. Більшість ферм зберігає гній невпорядковано, через що створюється забруднення грунтових вод і погіршується стан атмосферного повітря довкола ферми.

Водночас варто зауважити, в результаті діяльності свинокомплексів в атмосферне повітря викидається значна кількість забруднюючих речовин, основні з яких: метан, сірководень, вуглекислий газ, аміак, пил, оксид азоту, метилмеркаптан, диметиламін, диметилсульфід . Ці речовини викликають появу смороду від свиноферм і є небезпечними для здоров’я та життя людини. Крім негативного впливу на людину, викиди від свинокомплексів завдають значної шкоди і атмосферному повітрю, адже викиди від тваринних комплексів становлять 18 % від усіх викидів парникових газів. До прикладу, з 1 тони гною викидається 52 м3 біогазу, 60% якого складає метан, який відноситься до парникових газів.

Сучасні технології та технічні засоби збору й переробки гною дозволяють вибрати оптимальну систему утилізації гною залежно від поголів’я, умов утримання, матеріалів і сировини, рельєфу місцевості, фінансової складової.

Науковці вважають, що реконструкція тваринницького комплексу повинна починатися з організації системи видалення і переробки гною. При цьому важливо обговорити це питання з місцевою громадою, залучити до роботи відповідних спеціалістів. У подальшому контроль з боку місцевої влади та відповідних служб обов’язковий.

В багатьох країнах Європейського Союзу, де щільність поголів’я свиней на одну людину значно більша, ніж в Україні, а території менше, гній в основному накопичують у бетонних лагунах і у дозволені законодавством періоди вносять у землю. Питання екологічного стану так само турбують людей, проте є розуміння специфіки виробництва і довіра до впроважених технологій.

Науковці переконують, що критичного стану відходи свинарства для людства і України не складають. Керувати ними, вдосконалювати технології реально і можливо.

• Про досвід випробування та реєстрації органічного добрива на основі свинячого, а також гною ВРХ
• Стратегія енергозбереження та мінімізації забруднення атмосфери при переробці посліду птиці
• Про можливості перетворення відходів у доходи – все це на International Forum AgroGreenDeal-2021