Невизначеність класифікації небезпечних відходів: як діяти екологу?

Законом України «Про відходи» визначено, що небезпечні відходи – це відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини, та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними. Окрім цього зазначається, що підприємства, установи та організації – суб'єкти господарської діяльності, на території яких зберігаються небезпечні відходи, відносяться до об'єктів підвищеної небезпеки.
ДСанПіН 2.2.7.029-99* поділив відходи на чотири класи: І-й клас – речовини (відходи) надзвичайно небезпечні; ІІ-й клас - речовини (відходи) високо небезпечні; ІІІ- й клас речовини (відходи) помірно небезпечні; ІV- й клас речовини (відходи) мало небезпечні.  

В Україні склався казус щодо вимог складання паспортів тимчасового зберігання відходів, щодо поділу всіх відходів виробництва та споживання на класи небезпеки: з одного боку, дані вимоги містяться в ДСанПіН 2.2.7.029-99, з іншого, рішенням Держслужби України з питань регуляторної політики  та розвитку підприємництва від 15.07.2014 року № 33 «Про необхідність усунення Міністерством охорони здоров’я України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» дія даного документу була зупинена з 16 вересня 2014 року. 

*Примітка: ДСанПіН 2.2.7.029-99 «Державні санітарні правила та норми 2. Комунальна гігієна. 2.7. Грунт, очистка населених місць, побутові та промислові відходи, санітарна охорона грунту. «Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров’я населення» ДСанПіН 2.2.7.029-99», затверджені Постановою Головного державного санітарного лікаря України 01.07.1999 N 29, які не зареєстровані в Мінюсті 

Закон України «Про відходи» додатково виділяє групу відходів – відходи як вторинна сировина. До цієї групи належать відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні  й/або економічні передумови.

Інструкцією щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 1-небезпечні відходи «Звіт про утворення, оброблення та утилізацію відходів I-III класів небезпеки», що затверджена наказом Державного комітету статистики України від 24 жовтня 2006 р. №494 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2006 р. за №1195/13069 (далі - Інструкція), пунктом 1.2. визначено: «до небезпечних відходів належать відходи,  що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють  або  можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного  середовища  і  здоров'я  людини  та   які   потребують спеціальних  методів  та  засобів  поводження  з ними.  Небезпечні відходи містять такі речовини,  що мають небезпечні властивості – токсичність, вибухонебезпечність, пожежонебезпечність,  високу реакційну здатність або містять збудників інфекційних хвороб». Згідно цього документу небезпечні відходи поділяються на 4 класи небезпеки:

• I клас - надзвичайно небезпечні;
• II клас - високонебезпечні;
• III клас - помірно небезпечні;
• IV клас - малонебезпечні.

При цьому в вище зазначених документах не має детального закріплення певних речовин до певного класу небезпеки відходів, тільки Додатком 2 до пункту 3.6 Інструкції визначено групи небезпечних відходів без прив’язки до класу/