Податок на викиди двоокису вуглецю в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення: особливості та прогалини

Наприкінці жовтня 2018 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі — Закон 2628-VIII).

Нормативний акт спрямовано на забезпечення у 2019 році збалансованості бюджетних надходжень і виконання зобов’язань України в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншого.

Слід зазначити, що на стадії проекту, його редакцію неодноразово змінювали. Зокрема, запропонували збільшити ставки податку на викиди двоокису вуглецю, за винятком платників податку, які здійснюють викиди двоокису вуглецю в обсязі не більше 500 т на рік та експлуатують стаціонарні джерела забруднення потужністю до 100 кВт включно.

У кінцевому підсумку маємо редакцію закону, яка передбачає збільшення ставки податку на викиди двоокису вуглецю в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення з певними особливостями.

1. Насамперед, Законом 2628-VIII у пункті 243.4 статті 243 цифри та слова «0,41 гривні» замінити на цифри та слова «10,00 гривень». Тобто збільшено ставку податку.
2. Відповідно до статей 240.1, 240.1.1. Податкового кодексу України (далі — ПКУ), платниками податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, за винятком тих, хто виконує агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.