Поводження з промисловими відходами нафтогазової галузі, бурові відходи як вторинний матеріальний чи енергетичний ресурс

Видобуток нафти та газу як промислова діяльність на території України має багатовікову історію. Слід зазначити, що використання в промисловості та побуті природного газу має значно менший вплив на природне середовище, ніж використання інших видів енергоносіїв, таких як вугілля, нафта, торф, дрова. Але проведення робіт з видобутку нафти й газу — це ризик для довкілля, навіть у найбезлюдніших районах. Якщо ж ця промислова діяльність здійснюється на густонаселених територіях, то ризики збільшуються в кілька разів. Також при проведенні робіт з геологічного вивчення, буріння тощо в районах (на територіях) зі складним природним ландшафтом, гідрологією або гідрогеологією, за наявності карстових утворень та розвинутими наземними та підземними водними системами (водорозділами), ця діяльність стає дуже небезпечною з екологічної та антропогенної точок зору.

Закон України «Про нафту і газ»

Законодавством України та Європейськими Директивами визначено вимоги до промислових підприємств з видобутку та транспортування нафти та газу, спрямовані на зменшення теперішніх екологічних ризиків. Основна частина виконання вимог зі зменшення впливу на довкілля належить суб’єкту господарювання, але значна попередня роль у цьому питанні покладена на органи місцевого самоврядування. Статтею 9 Закону України «Про нафту і газ» від 12 липня 2001 року № 2665-III визначено повноваження органів місцевого самоврядування, пов’язані з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою родовищ нафти і газу, переробкою нафти і газу, зберіганням, транспортуванням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки.

До їх компетенції належить:
— надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на відповідній підпорядкованій їм території об’єктів нафтогазового комплексу, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з чинними нормативами включає відповідну територію;
— участь у розробці комплексних планів нафтогазопостачання споживачів на підпорядкованій їм території;
— участь у розробці та реалізації системи заходів щодо роботи об’єктів нафтогазової галузі у надзвичайних умовах.

Закон України «Про оцінку впливу на довкілля»

Відповідно до норм Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23 травня 2017 року № 2059-VIII громадськість має право подавати будь-які зауваження, заперечення та пропозиції, що підвищує рівень її участі у процесі оцінки впливу на довкілля планованої діяльності суб’єкта господарювання, нормами Закону введено процедуру післяпроєктного моніторингу. Такий моніторинг застосовується, якщо це передбачено висновком з оцінки впливу на довкілля з метою виявлення будь-яких розбіжностей і відхилень у прогнозованих рівнях впливу на довкілля та заходів із запобігання забрудненню навколишнього середовища.

За результатами проведення післяпроєктного моніторингу суб’єкт господарювання та уповноважений територіальний орган (у визначених законом випадках — Міністерство енергетики та захисту довкілля України) узгоджують вжиття додаткових заходів та дій із запобігання, уникнення, зменшення (пом’якшення), усунення, обмеження впливу господарської діяльності на довкілля.

Геологічна розвідка (вивчення) родовища, проведення робіт з підготовки до буріння свердловини, буріння свердловини, проведення операції з капітального ремонту існуючої газової або нафтової свердловини, стимуляція (інтенсифікація видобутку вуглеводнів із проблемних нафтових, газових і газоконденсатних свердловин), здійснення гідророзривів, поводження з відходами буріння, в тому числі шламу, повернення орендованих (або суборендованих) земель після їх використання землевласнику або орендарю — це лише основні напрями виробничої діяльності нафтогазової промисловості України, які мають значну екологічну складову. Вищевказані операції з видобутку здійснюються з використанням земельних ресурсів та за допомогою значного використання прісної води. Окремим пунктом екологічної небезпеки залишається напрям поводження з буровими відходами, що складаються з твердої та рідкої фази, а також поводження з утвореними стічними водами. Ступінь небезпеки відходів буріння прямо залежить від хімічного складу бурових розчинів.

Тобто, чим якісніше проводиться робота системи очистки бурових розчинів після їх повернення та чим більший обсяг їх повторного використання, тим менша їх складова залишається в твердій та рідкій фазах відходів буріння, як наслідок, зменшується небезпечність відходів буріння. Також завдяки наступному проведенню очистки та нейтралізації бурових шламів можливе повторне використання рідкої фази (технічної води) та вибуреної породи…

Повний текст статті — у №3, 2020 журналу «ECOBUSINESS. Екологія підприємства»

Автор: Олександр Посмітний, заступник начальника Департаменту охорони довкілля, екологічної та радіаційної безпеки АТ «Укргазвидобування»

Головне у статті:

• Роль органів місцевого самоврядування у зменшенні екологічних ризиків
• Можливості повторного використання рідкої фази та вибуреної породи
• Швидкісне буріння та його наслідки
• Європейський досвід утилізації інертних відходів як вторинної сировини