Про промислові відходи: чи готова Україна до циркулярної економіки?

8 листопада 2017 року Кабінет Міністрів України затвердив Національну стратегію управління відходами в Україні до 2030 року. Передбачається, зокрема, створити регіональні центри з утилізації відходів. Органи місцевого самоврядування України також зобов’язані створити систему пунктів повторного використання деяких товарів, наприклад, побутової техніки, меблів, одягу.

Пріоритетом у сфері поводження з сільськогосподарськими відходами має стати перероблення відходів в енергію, корми та інші ресурси. Все це потребує масштабної технологічної модернізації.

Стратегія передбачає запровадження принципів циркулярної економіки та розширеної відповідальності виробника, який заохотить бізнес до мінімізації утворення відходів та зацікавленості в їх переробці, а також впровадження п’ятиступеневої ієрархії поводження з відходами, яка працює в Європейському Союзі. Це, передусім, запобігання утворенню відходів і лише в окремих випадках — їх захоронення.

Чи готова Україна до циркулярної економіки?

Відмінність ситуації, що склалася з відходами в Україні, порівняно з іншими розвиненими країнами полягає у великих обсягах утворення відходів та у відсутності інфраструктури поводження з ними.

Річний обсяг генерування промислових відходів в Україні складає приблизно 420 млн. т (серед яких 250 млн. т вугільних і 100 млн. т металургійних шлаків). Для порівняння, обсяги побутових відходів, що утворюються щорічно, становлять близько 11 млн. т.

За даними Держкомстату обсяг накопичення промислових відходів у спеціально відведених місцях або об’єктах становить  ~ 14 млрд. т.

Високий рівень утворення відходів та низькі показники їх використання як вторинної сировини призвели до того, що в Україні щороку в промисловості та комунальному секторі нагромаджуються значні обсяги твердих відходів, з яких лише незначна частина застосовується як вторинні матеріальні ресурси; решта потрапляє на звалища.

Промислові відходи мають різну морфологію, залежно від виду промислового виробництва.

Наприклад, в ЄС шлакові матеріли, які утворюються в результаті генерування енергії  на ТЕС (золи виносу) або в металургійних виробництвах, не класифікуються як відходи. Шлакові матеріали успішно використовуються в будівництві та можуть бути розміщені на полігонах підприємств лише на тимчасове зберігання. В Україні ці матеріали поки що вважаються  «промисловими відходами». Ми значно відстаємо від ЄС по рівню їх утилізації.

• Що стримує використання в будівництві шлакових матеріалів?
• Про практичні рішення: зола виносу в цементній промисловості замість вичерпних природних ресурсів
• Про екологічні та технологічні вигоди використання золи в будівництві
• Про шлакові матеріали в будівництві доріг

Запрошуємо на навчання від ПАЕУ: ЕКСТЕРН-КУРС «Все про відходи підприємства: поводження з відходами I-IV класу небезпеки на підприємстві»