ПИТАННЯ ДЛЯ ДИСКУСІЇ щодо стягнення збитків, завданих наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря

1. Щодо застосування інструментально-лабораторних методів контролю
Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснених юридичними особами незалежно від форми власності та господарювання, фізичними особами — підприємцями, а також юридичними особами — нерезидентами (далі — суб’єкти господарювання) регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України 28 квітня 2020 року № 277. 

Згідно з п. 2.2, 2.3 Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб’єкта господарювання та/або розрахунковими методами.

При визначенні наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря інструментально-лабораторними методами контролю використовуються результати вимірювань:

• Держекоінспекції та її територіальних та міжрегіональних територіальних органів, уповноважених на проведення вимірювань, не пов’язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, відповідно до вимог до технічної компетентності та незалежності, визначених Мінекоенерго;
• суб’єкта господарювання при здійсненні виробничого контролю за дотриманням встановлених нормативів викидів забруднюючих речовин.

Вимоги до технічної компетентності та незалежності, яким мають відповідати підприємства, установи та організації, які належать до сфери управління Державної екологічної інспекції України, що уповноважуються або уповноважені на проведення вимірювань, не пов’язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, у сфері законодавчо регульованої метрології та порядку такого уповноваження, затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 18 жовтня 2018 року № 363.

Перелік територіальних та міжрегіональних територіальних органів Держекоінспекції, уповноважених на проведення вимірювань (станом на 01.11.2020) та відповідних наказів на уповноваження розміщено за посиланням https://www.dei.gov.ua/posts/1162
 
Водночас згідно з листом Державної екологічної інспекції України від 18.11.2020 № 10048/4.4/12-20 наразі відсутні методики вимірювання, обов’язковість застосування яких визначена в нормативних актах Міндовкілля або в нормативних документах, на які є відповідні посилання в нормативних актах Міндовкілля.

2. Щодо застосування наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України «Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря» від 10.12.2008 № 639. Рішенням Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 826/3820/18 в задоволенні позову про скасування наказу № 639 від 10.12.2008 — відмовлено.

Але відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 11.05.2019 № 1453/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта» — наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України «Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря» від 10 грудня 2008 року № 639 вилучено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади 11 червня 2019 року.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому, в даному рішенні зазначається, що цей конституційний принцип може поширюватись на юридичних осіб шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України (ЦКУ) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Враховуючи викладене, застосування Методики, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України 28 квітня 2020 року № 277, до правовідносин, які мали місце з 11.06.2019 до 28.04.2020 безпідставне.

Матеріал опубліковано частково! Більше про підстави для анулювання дозволу на викиди та розбір практики — в збірнику «ПРИРОДООХОРОННЕ ЗАКОНОДАВСТВО У ФОКУСІ ВЕРХОВНОГО СУДУ»