Що потрібно знати екологу про екологічне нормування

Яка мета та концепція екологічного нормування в Україні?
Відповідь на це запитання для читачів журналу №1, 2020 «ECOBUSINESS. Екологія  підприємства» надала Вікторія Сердюк, провідний інженер з охорони навколишнього середовища

Екологічне нормування — це розробка системи норм, правил і регламентів допустимого навантаження на довкілля.

Мета екологічного нормування: встановлення таких гранично допустимих норм антропогенних впливів на навколишнє середовище при здійсненні господарської та іншої діяльності, які б гарантували забезпечення екологічної безпеки населення та збереження біорізноманіття, а також забезпечували раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Екологічне нормування в даному напрямку здійснюється задля державного регулювання впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє середовище, що гарантує збереження сприятливого стану (сталого розвитку) навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки.

Нормування в сфері охорони навколишнього середовища полягає у встановленні нормативів якості навколишнього середовища, нормативів допустимого впливу на навколишнє середовище при здійсненні господарської та (або) іншої діяльності.

Нормативи якості навколишнього середовища встановлюються для оцінки стану навколишнього середовища з метою забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини, раціонального використання природних ресурсів, збереження природних екологічних систем, а також збереження біорізноманіття, з метою підтримання в цих системах гомеостазу, тобто стану динамічної рівноваги.

Екологічні нормативи встановлюють:

• гранично допустимі викиди а атмосферне повітря та скиди у поверхневі водні об’єкти забруднюючих речовин;
• рівні допустимого шкідливого впливу на навколишнє середовище фізичних та біологічних речовин;
• нормативи використання природних ресурсів.

Екологічні нормативи встановлюються з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм та гігієнічних нормативів.

Нормативи гранично допустимих концентрацій (далі — ГДК) забруднюючих речовин у довкіллі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього єдині для всієї території України.

У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи ГДК забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на довкілля.

Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.

Екологічні податки за забруднення довкілля та рентна плата за використання природних ресурсів визначаються з урахуванням їх:

• розповсюдженості,
• якості,
• можливості відтворення,
• доступності, комплексності,
• продуктивності,
• місцезнаходження,
• можливості переробки,
• знешкодження і утилізації відходів та інших факторів.

Екологічні платежі за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Концепція екологічного нормування була розроблена вченими Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем (далі — УКРНДІЕП; м. Харків) та схвалена Міністерством охорони навколишнього природного середовища. Першим кроком на шляху створення системи екологічного нормування повинна бути розробка концепції як системи поглядів, що визначають засіб розуміння та напрямки вирішення проблеми.

Метою розробки концепції визначено:

• формування концептуальних основ загальної стратегії екологічного нормування для забезпечення екологічно безпечного, сталого економічного та соціального розвитку країни;
• визначення основних цілей і завдань у галузі регламентації антропогенних навантажень на екосистеми та їх компоненти;
• визначення структури і механізмів формування та функціонування системи екологічного нормування (СЕН);
• визначення першочергових задач щодо створення СЕН.

Концепцію розроблено з урахуванням нормативно-правових актів України, а саме законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про екологічну експертизу», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про поводження з радіоактивними відходами», «Про наукову і науково-технічну експертизу» а також на підставі Земельного, Лісового, Водного Кодексів України та Кодексу України «Про надра», «Положення про республіканський позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища», «Положення про Державну екологічну інспекцію Міністерства охорони навколишнього природного середовища України», «Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища» та КНД 211.0.001-94 «Порядок розроблення, погодження та затвердження нормативних документів. Основні положення».

Концепція екологічного нормування повинна стати складовою частиною концепції екологічної безпеки України. Згідно з даною концепцією, СЕН має відповідати сучасному рівню розвитку систем нормування європейських держав та забезпечувати здійснення єдиної екологічної політики, яка спрямована на втілення превентивних заходів з охорони навколишнього природного середовища.

Основними об'єктами нормування навантаження на природне середовище є рівні:

• концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому середовищі;
• акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого впливу на навколишнє середовище;
• вмісту шкідливих речовин у продуктах харчування;
• гранично допустимих викидів та скидів у навколишнє середовище забруднювальних хімічних речовин;
• шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів.