Сталий розвиток: гарна казка чи досяжна реальність?

Концепція сталого розвитку сформувалася, коли світ пережив потужну енергетичну кризу та перевиробництво нафти, відбувся Європейський круглий стіл промисловців та в цілому посилилися євроінтеграційні процеси, сталася Чорнобильська трагедія і фактично остаточно зазнала краху теорія модернізації. І, найголовніше, на міжнародну авансцену виходить новий ряд глобальних проблем — екологічні. Якщо згадати тодішній науково-технічний розвиток, людина перейшла від відкриття істини до її продукування. Сталий розвиток саме про це. Щоправда, ця концепція за своєю суттю і змістом — європоцентрична.

Як відомо, на рівні ООН в 2015 р. було опубліковано документ з назвою «Перетворення нашого світу: порядок денний в області сталого розвитку на період до 2030 року». Він замінив собою попередню програму «Цілі розвитку тисячоліття», котра діяла з 2000 по 2015 рік. Було розширено перелік цілей та конкретних кроків для їхньої реалізації — з 8 і 21 до 17 і 169 відповідно. Для фіксації досягнень розроблено SDG Index, який в агрегованому стані демонстрував рух тієї чи іншої країни (політичної спільноти) до реалізації цілей сталого розвитку.

Перша 20-ка держав-лідерів у досягненні цілей сталого розвитку щороку практично не змінювалися. Лише декілька з них випадали з рейтингу, поступаючись місцем таким країнам, як Хорватія, Білорусь та Південна Корея. Здебільшого у цьому контексті цікавими є різкі переміщення по списку таких країн як Швейцарія, Словенія та Чехія. З певними застереженнями (щорічні трансформації у методології розрахунку), саме Південну Корею, Хорватію, Словенію та Чехію можна назвати успішними прикладами нарощення здобутків у царині сталого розвитку в таборі розвинених країн.

Також щороку практично не змінюються аутсайдери. Це такі країни, як Центральноафриканська Республіка, Чад, Конго, Нігерія, Мадагаскар, Сьєрра-Леоне і т. ін. Але некоректно вважати, що вони тупцюють на місці. Наприклад, цього року в Нігерії остаточно здолали поліомієліт, а в Конго розширюють програму щеплення дітей від кору. Своєю чергою, витрати з держбюджету Сьєрра-Леоне на медицину сягають 13,4 % від номінального ВВП (4-те місце у світі). Це все яскравий приклад того, як в низці країн Африки напрацьовуються відчутні здобутки у напрямку цілі 3 «Міцне здоров’я і благополуччя». А ось такі африканські середняки, як Руанда, ПАР та Намібія можуть похизуватися суттєвими успіхами у боротьбі з гендерною дискримінацією. Наприклад, до складу депутатського корпусу нижньої палати парламенту Руанди входять 61,3 % жінки, ПАР — 46,4 %, а в Намібії — 43,3 %. До слова, в Україні — лише 20,8 %.

Увага! Стаття опублікована частково