Розвиток мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду (далі - ПЗФ) України є одним із основних пріоритетів екологічної політики країни, про що свідчать Указ президента України від 23.05.2005 №838/2005 «Про заходи щодо дальшого розвитку заповідної справи в Україні», Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21.12.2010 №2818- VI та інші нормативні документи. Саме створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду можна назвати не лише основним, але і найбільш ефективним механізмом в процесі охорони природних екосистем, унікальних природних територій, ландшафтів та рідкісних видів рослин і тварин.
Перш за все необхідно сказати, що собою представляють ті чи інші території чи об’єкти ПЗФ та якими нормативними документами регулюється порядок їх створення та функціонування.
Правові основи створення, організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об’єктів визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд України», Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”, Закон України «Про рослинний світ», Закон України «Про тваринний світ», Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до Закону України “Про природно-заповідний фонд України” природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Крім того, Закон визначає, що території та об’єкти ПЗФ поділяються на природні території та об’єкти, а саме: природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об’єкти – ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.
Заповідні території охороняється як національне надбання, до яких встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
Збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується різноманітними способами, зокрема встановленням заповідного режиму; організацією систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів; проведенням комплексних досліджень; додержанням вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробкою проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз, проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Природно-заповідні території та об’єкти з додержанням вимог, встановлених чинним законодавством України можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; науково-дослідних цілях; оздоровчих та рекреаційних цілях; освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Забезпечення режиму території ПЗФ, здійснення заходів по відтворенню (відновленню) природних ресурсів суттєво примножить багатство місцевої флори та фауни. Створення заповідних територій забезпечує попередження правопорушень, засмічення і захаращення території; реалізує заходи з профілактики та захисту природних комплексів від шкідників та хвороб; запобігає виникненню пожеж та інших надзвичайних ситуацій тощо.
Освітньо-виховна діяльність ПЗФ сприяє підвищенню рівня екологічної культури місцевого населення і відвідувачів та відіграє важливу роль у вихованні місцевої молоді та екологічному інформуванні населення шляхом проведення просвітницької роботи серед дошкільних та шкільних закладів, випуску буклетів, часописів, фільмів, книг, посібників тощо.
Рекреаційна діяльність на території ПЗФ є прямою інвестицією в економічний розвиток регіону. Вона здійснюється шляхом створення сприятливих умов для відпочинку відвідувачів, включає різноманітне облаштування екологічних та туристичних маршрутів, а також зон відпочинку; організацію екологічних таборів для школярів та молоді; залучення місцевого населення до рекреаційної діяльності.
Відповідно до ст.ст.51–55 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» створення території (об’єкту) ПЗФ передбачає попередній розгляд клопотань, щодо створення ново виявленої території чи об’єкту ПЗФ та подальше їх погодження з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання. Крім того слід зазначити, що створення заказників відбувається без вилучення земельних ділянок, водних чи інших територій у їх власників або користувачів і доступ людей до даних територій залишається вільним.
Департаментом екології та природних ресурсів проводиться постійна робота щодо розширення мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду Київщини. Природно-заповiдний фонд областi представлений унiкальними та найкраще збереженими природними територiями та об'єктами майже всiх типiв та категорiй.
Станом на 01.10.2014 року ПЗФ області має в своєму складі - 194 території та об'єкти загальною площею 112,9 тис. га, з них загальнодержавного значення – 23 об'єкти площею – 80,9 тис. га, місцевого значення –171 об'єкт площею – 32,0 тис. га. Відношення площі ПЗФ до площ області ("показник заповідності") становить – 4,1%. Найбільший відсоток заповідності територій має Іванківський, Броварський, Миронівський, Бориспільські райони. Найменший – Таращанський, Рокитнянський, Баришівський, Сквирський райони. Найпоширенішою категорією природно-заповідних територій області є заказники загальнодержавного та місцевого значення (97 од.), які створюються з метою збереження і відтворення природних комплексів або їх окремих компонентів. Також, Київська область має - 17 природоохоронних рекреаційних установ: один дендропарк, два регіональних ландшафтних парків місцевого значення, а також чотирнадцять парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, три з яких мають загальнодержавне значення.
Однією з природних перлин Київщини є дендропарк «Олександрія», який в минулому році відзначив своє 225-річчя. Даний об’єкт протягом багатьох років залишається взірцем пейзажної паркової композиції, що складена з цінних рослин, дерев, скульптур, ставків та самої річки Рось.
Ще одна унікальна за своєю геологічною будовою та красою заповідна територія – регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», який знаходиться на правому березі Дніпра в межах Канівського району Черкаської області та Миронівського району Київської області. Рельєф парку утворений ярами та горбистою поверхнею. Тут зростає близько 10 червонокнижних видів рослин (цибуля ведмежа, підсніжник білосніжний, лілія лісова, рябчик російський та ін.), а також зустрічаються червонокнижні птахи – орлан-білохвіст та пугач звичайний.
Департаментом екології та природних ресурсів постійно проводиться робота по створенню нових та резервування цінних для заповідання об’єктів та територій. Так, наразі спільно з Мінприроди України ведеться робота по створенню двох об’єктів загальнодержавного значення - Чорнобильського біосферного заповідника орієнтовною площею - 227 000 га та Дніпровсько-Тетерівського національно-природного парку орієнтовною площею - 30 400 га. Також, проектується створення 17 об’єктів місцевого значення, загальною площею орієнтовно - 934,63 га.
Створення нових та розширення існуючих територій та об’єктів природно-заповідного фонду стане основою для формування екологічного каркасу регіону, сприятиме розвитку організованих форм рекреації і туризму, екологічної освіти, збереженню традиційних форм раціонального природокористування і сталого розвитку природно-територіального комплексу. Ці заповідні куточки формують національний характер. Усі виявлені території незайманої природи рідного краю неповторні, і тому потребують до себе особливої уваги людини.
Природні території є багатством народу України і тільки спільними зусиллями ми досягнемо успіху в розпочатій роботі, направленій на збереження цих територій. Успіх цієї справи залежить від кожного з нас!
