У країні 6 тис. офіційних полігонів зі сміттям і 30 тис. - неофіційних

Фото: Євгенія Аратовська, засновниця ГО "Україна БЕЗ сміття"

28 травня на Грибовицькому сміттєзвалищі у Львівській області спалахнула пожежа. Загинуло четверо осіб - троє пожежників та інженер Львівського комунального підприємства. Правоохоронці відкрили кримінальне провадження. Відколи звалище у Грибовичах закрили, львівське сміття почали знаходити у лісах, пасовищах, заповідниках на Волині, Хмельниччині, Житомирщині, Черкащині, Полтавщині та під Києвом.

- Кожен муніципалітет вирішує по-своєму питання сміття. У Львові цю проблему не піднімали. Звалище постійно горіло. Полігони самозаймаються. Коли йде дощ утворюються отвори, й метан при взаємодії з киснем спалахує. Сміття може тліти роками. Це спричиняє хронічне отруєння мешканців навколишніх сіл. Треба було хоча б викачувати газ. Це не потребує великих інвестицій. Але навіть цього не робили, - каже засновниця ГО "Україна без сміття" Євгенія Аратовська.

Посадовці затягували з вирішенням проблеми. Грибовицьке сміттєзвалище не має заглиблення. Гора сміття дуже легко зсовується, і утворюються гудрони (в'язка рідина або твердий асфальтоподібний продукт чорного кольору. Виділяють отруйний діоксид сірки. - Gazeta.ua). Ці гудрони вже попливли до городів людей. А їм нікуди діватися. Вони будуть далі вирощувати овочі й фрукти й продавати мешканцям Львова.

Львівське сміття знаходять у різних куточках України — в лісах, заповідниках. Влада міста перекладає відповідальність на фірму, якій платять за вивезення.

- Це безглуздо. Якщо фірма має офіційну домовленість, контракт із ЖКГ департаментом, вона не може везти його абикуди. На це йдуть гроші з міського бюджету.

Місто платить за пересування сміття по всій країні, бо звалища поблизу більше немає. А ділянку для нового не можуть знайти. Громади кажуть, що не хочуть других Грибовичів у себе. Не вірять, що нове звалище буде тимчасовим. А якщо робити нормальний полігон, то треба прокладати мембрану, забрати фільтрат, очищувати — потрібні інвестиції.

Яка альтернатива?

- Слід налагоджувати співпрацю з громадою. Держава не дуже добрий підприємець, а іноді й поганий менеджер, тому треба делегувати це завдання волонтерам, громадським організаціям, винахідникам — людям, які вміють це робити. Дайте стартаперам гроші на реалізацію класних проектів по сортуванню чи компостуванню.

Чому цього не роблять? 

- Через жадібність, корупційну складову. Влада вважає, що сміття - це величезні гроші, й не хоче комусь поступатися цим потенційним активом. На вторинних матеріалах громада може нормально заробити й стати незалежною від держави та комунальної служби.

Є ланки, яким не вигідні інновації. Власники сміттєзвалищ зацікавленні, щоб сміття було багато й його ввозили щодня. Це ж величезні гроші: дотування держави на рекультивацію, очищення й таке інше.

Влада Львова відмовила 43 фірмам із 14 країн світу у будівництві сміттєпереробного заводу. 

- Інвестори кажуть, що готові вкласти гроші, експлуатувати завод 10-15 років, а потім безкоштовно передати його громаді. Побудувати не проблема, але як він діятиме? Ніяк, бо в Україні дуже низька ціна за вивезення сміття — 9-15 гривень на місяць з квартири. Ці кошти не можуть відшкодувати витрати на переробку. Є її собівартість. Завод не може бути побудований, якщо вона 40 євро, а в нас можуть запропонувати тільки 4. Це безглуздо. Але тарифи не піднімають. З одного боку, так задовольняють громаду - це ж електорат! А з іншого — заганяємо її у ще більшу екологічну проблему.

Люди живуть біля сміттєзвалища, а потім купують собі дорогезні ліки. Витрати на них значно вищі, ніж вартість вивезення сміття. Навіть якщо підняти її в 7 разів, щоб стало можливе будівництво сміттєпереробного заводу.

До того ж, у нас ще немає нового закону про відходи, який би включав усі європейські директиви. Сьогодні тільки пишуть стратегію поводження з відходами, з допомогою міжнародних експертів.
Можна ж набудувати 20 заводів, а через 5 років доведеться їх закрити тому, що в нас немає для них сміття. Все треба порахувати.

Як можна вирішити проблему сміття в регіоні? 

- По-перше, в нас немає правильного лікнепу. Якби люди розуміли, як можуть долучитися до вирішення проблеми, вони б це зробили. Друге — це пошуки технологічного рішення. Є побоювання, що муніципалітет хоче знайти легкі й швидкі. А це - тільки спалювання. Було, спалив — і вже немає, ще й з'явилася електроенергія.

Але як можна спалювати, якщо в нас у загальному побутовому смітті дуже багато небезпечних відходів: лампи, що містять ртуть, батарейки. Чим тоді дихатиме місто?

У влади є інтерес в побудові сміттєспалювальних заводів. Але у нас не діють екологічні стандарти європейського зразка, тому не вірю, що це буде безпечно. Скажімо, ціна фільтрів на такому заводі доходить ледь не до третину вартості підприємства. А їх потрібно постійно замінювати.

Яке покарання передбачає закон за вивезення сміття в місця для цього не відведені?

- Здебільшого накладають штрафи: на громадян - від 340 до 1360 гривень, на посадових осіб, суб'єктів підприємницької діяльності - від 850 до 1700 гривень.

Звичайно, якщо хтось виллє радіоактивні відходи, то може бути й кримінальна відповідальність.

Львівська мерія оголосила про намір придбати за ринковими цінами земельну ділянку для нового міського сміттєзвалища, яке збудують за стандартами ЄС. 

- Звісно, таку ділянку треба шукати, бо без полігону нікуди не дінешся. Але потрібен комплексний підхід. Слід сортувати сміття - вилучати папір, пластик, скло й метал і небезпечні відходи. І захоронювати тільки зведений до мінімуму залишок, що не підлягає переробці. У Швеції такого сміття лише 1% . В Естонії до вступу в Європейський Союз було 500 сміттєзвалищ. Тепер їх 5. ЄС задає правила гри на цьому ринку, яких дотримуються.

Чи змінилося ставлення людей до відходів після Грибовицької трагедії? Стали більш свідомі?

- Люди загинули, а що робить Львів? Почали сортувати, інформувати й залучати громаду? Ні. Не розуміють, що успіх переробки сміття залежить від людей.

Є наслідок проблеми, а є корінь. Можна на толоці прибрати парк, потім повернутися туди, побачити ще більше сміття й розчаруватися. Треба по-іншому ставити питання: як зробити так, щоб cмітники не утворювалися?

Яка ситуація в Україні загалом? Така проблема, як у Львова, коли місту-мільйоннику нікуди дівати власне сміття, є чи може виникнути деінде в країні?

- Така ситуація вже повторюється в інших регіонах. У будь-якому місті України є страшенне сміттєзвалище. Це не тільки львівська проблема. В країні 6 000 офіційних полігонів і 30 000 — неофіційних.

Чи є приклади, коли такій проблемі успішно давали раду?

- Поки що так кажуть тільки про Вінницю. Там зробили правильну рекультивацію полігону. Постійно присипають його землею та будівельним сміттям, щоб не утворювався займистий метан. Також підняли на вищий рівень сортування сміття мешканцями. У них є спеціальні автівки, які вивозять різні види відсортованих відходів.

Що нам варто запозичити із європейського досвіду вирішення проблеми сміття? 

- По-перше, прийняти новий закон про відходи, згідно з нормами ЄС. Тоді були б зрозумілі правила гри на ринку для всіх суб'єктів. Зараз їх немає, тому інвестори не заходять.

По-друге, має бути розширена відповідальність виробників, коли забруднювач платить. Держава розподіляє витрати на переробку між людьми, які викидають сміття, й виробниками товарів. Компанія відповідає за життєвий цикл свого продукту чи його упаковки. У кінці мусить бути переробка. В іншому випадку - штраф.

У Європі це працює. Навіщо щось вигадувати.

Кажуть, у нас інший менталітет: люди не будуть сортувати. Ніякого іншого менталітету немає. Всюди люди однакові. Є закони, є штрафи, є економічна мотивація - вони будуть дотримуватися правил.

Автор — Анастасія ПОЗИЧАЙЛО

Джерело: econews.bei.org.ua