Новини
Повернутися до переліку новинВсе, що потрібно знати про екологічне оподаткування
05.03.2018
Екологічний податок — це загальнодержавний обов’язковий платіж.
Існування екологічного податку зумовлено необхідністю часткової компенсації негативного впливу на довкілля різного роду шкідливих та небезпечних факторів, що виникають у процесі господарської діяльності суб’єктів. У зв’язку з тим, що такий вплив є об’єктивно неминучим, передбачено економічне стимулювання суб’єктів господарювання до скорочення забруднення навколишнього середовища.
Існування екологічного податку зумовлено необхідністю часткової компенсації негативного впливу на довкілля різного роду шкідливих та небезпечних факторів, що виникають у процесі господарської діяльності суб’єктів. У зв’язку з тим, що такий вплив є об’єктивно неминучим, передбачено економічне стимулювання суб’єктів господарювання до скорочення забруднення навколишнього середовища.
Одним з дієвих економічних інструментів екологічної політики, що дає змогу вирішувати нагальні питання, а також стимулювати скорочення обсягів викидів забруднюючих речовин і формувати у забруднювачів більш свідоме ставлення до природних ресурсів, є екологічні податки.
Екологічні податки — це доволі молодий інструмент (на відміну наприклад від податку на товарообіг).
З історії
Вперше ідея екологічного оподаткування з’явилася у економіста А. К. Пігу, десь у 1920 році, який запропонував впливати на поведінку винних у забрудненні довкілля шляхом податків, і стимулювати природоохоронну діяльність шляхом певних дотацій. Необхідність застосування екологічних податків була зафіксована у Програмі дій ЕС з охорони довкілля 1973 р і пов’язувалась з принципом «забруднювач платить».
На практиці першими екоподатки почали застосовувати скандинавські країни у 80-ті роки 20 ст. Десь у цей же період у країнах Європи галузь охорони довкілля почала переходити від командно-адміністративних методів управління до економічних.
У 1992 році до цього процесу долучилася й Україна. Введення цих платежів обґрунтовувалося необхідністю акумулювати кошти для заміщення використаних природних ресурсів і відновлення первозданного виду природи. Але відрахування до спеціальних фондів охорони навколишнього природного середовища підприємства почали здійснювати лише з 2006 року.
Це цікаво!
До прийняття Податкового кодексу України (далі — ПКУ) у 2011 році екологічні податки у нас в країні називалися зборами за забруднення навколишнього природного середовища. У 2006–2012 рр. частка платежів за ресурси становила менше 5 %, а частка екологічного податку не перевищувала 1 %.
До прийняття Податкового кодексу України (далі — ПКУ) у 2011 році екологічні податки у нас в країні називалися зборами за забруднення навколишнього природного середовища. У 2006–2012 рр. частка платежів за ресурси становила менше 5 %, а частка екологічного податку не перевищувала 1 %.
Розглянемо головні питання, що стосуються екологічного податку.
Куди спрямовується екологічний податок?
Відповідь: Кошти від екологічного податку спрямовуються через спеціальні фонди на місцевому рівні виключно на цілі для фінансування, здійснення програм та заходів природоохоронного значення та ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, заходів для зниження негативного впливу забруднення навколишнього природного середовища на відповідних територіях та усунення його шкоди на здоров’я населення.
Хто є платником екологічного податку за викиди забруднюючих речовин стаціонарним джерелом?
Стаття 240 ПКУ Це підприємства, юрособи, установи й організації тощо, діяльність яких пов’язана з природокористуванням. Тобто відбуваються викиди в атмосферне повітря, скиди у водойми, розміщення відходів.
Відповідь: Майже всі підприємства, всі юрособи, включаючи навіть невеличкі крамниці з окремою котельнею, будуть платниками екологічного податку.
Доволі часто підприємці самостійно визначають відсутність викидів чи скидів і вирішують, що вони не є забруднювачами і відповідно платниками податку.
Керівникам підприємств та організацій варто у такому випадку звернутися до визначень
Забруднювач— будь-який фізичний чинник, хімічна речовина або біологічний вид, який потрапляє в навколишнє середовище або виникає в ньому в кількості, більшій за звичайну, і викликає забруднення середовища.
Найчастіше такі виникають питання саме у невеликих організацій, які мають у користуванні опалювальну систему — котел.
У разі утворення забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря при згоранні палива (газу, мазуту тощо), яке використовується для роботи автономної системи опалення (котла), платником екологічного податку за викиди стаціонарними джерелами забруднення є суб’єкт господарювання (орендодавець — юрособа або фізособа-підприємець) — власник автономної системи опалення (котла), яка використовується для опалення будівлі, в тому числі коли в одній будівлі знаходяться декілька орендарів.
УВАГА! МАТЕРІАЛ ПУБЛІКУЄТЬСЯ ЧАСТКОВО! ПОВНА СТАТТЯ – у №1, 2018 журналу «ЕКОЛОГІЯ ПІДПРИЄМСТВА»
Джерело: журнал «Екологія підприємства»
Придбати електронний журнал «Екологія підприємства»
Придбати вигідний комплект видань
Свіжий номер журналу
Читайте також:
- Навіщо проводити навчання з експлуатації ГОУ та що змінилося?
- Національний центр сталого розвитку у 2024 році запрошує підвищити кваліфікацію
- Замовте корпоративне навчання для екологів вашого підприємства!
- СПЕЦІНТЕНСИВ-КУРС ДЛЯ БІЗНЕСУ «ДОЗВІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІД ЧАС ВІЙНИ»
- Курс «Екологічне право і практика воєнного часу» створено спеціально під потреби фахівців підприємств
- Cемінар «Охорона атмосферного повітря на підприємстві – як все організувати у воєнний час»
- Все про поводження з відходами на підприємстві: категорії відходів, вимоги до зберігання, терміни та дозволені об’єми
- Як підтвердити кваліфікацію менеджерам сталого розвитку та екологам?
- Підвищуємо рівень знань з екобезпеки підприємства не-екологів
- Охорона праці та екологічна безпека підприємства: відповідальність, практичний досвід, кейси
 |
 |
 |
 |
Платформа рішень
для менеджерів природоохоронної
діяльності
для менеджерів природоохоронної
діяльності