Всесвітнє сховище насіння

Всесвітнє сховище насіння в Шпіцбергені, яке іноді називають «сховищем кінця світу», може стати останньою надією людства на виживання після глобальної катастрофи. Втім, хоч його місія й полягає в тому, щоб зберегти насіння планети, сховище не задумувалось для перезасівання постапокаліптичного світу.

Шпіцбергенське зерносховище зобов'язане своїм існуванням Кері Фаулеру — вченому, борцю за охорону природи і захиснику біорізноманіття. По всьому світу існує понад 1700 генних банків, де зберігається насіння рослин, але всі вони вразливі до війни, стихійних лих, відмови обладнання та інших проблем. У 2003 році Фаулер почав розробляти резервне сховище, де все насіння світу могло б зберігатись у якомога більшій безпеці.

У 2008 році ідея Фаулера реалізувалась — у Шпіцбергені, заглиблене на 120 метрів в схил гори, було побудоване Всесвітнє зерносховище. У 2015 році через війну в Сирії до сховища надійшов перший запит. Насіння зі сховища замінило те, що зберігалось у генному банку поблизу понівеченого війною сирійського міста Алеппо.

Місцезнаходження

Всесвітній банк насіння знаходиться у Шпіцбергені, норвезькому архіпелазі в Північному Льодовитому океані. Шпіцберген розташований на північ від материкової частини Європи, на півдорозі між континентальною Норвегією і Північним полюсом.

Чому для сховища була вибрана саме Норвегія? «Ми повинні були розташувати сховище в країні, яка б мала повагу і довіру в усьому світі, зокрема стосовно проблеми біорізноманіття, яка може мати політично спірні аспекти, — пояснює Фаулер. — Норвегія відповідає цим вимогам набагато краще, ніж будь-яка інша [країна]; нею захоплюються і їй довіряють. Норвегія також була готова надати стовідсоткове фінансування для будівництва сховища. За великим рахунком, це було не дуже дорого — близько $9 млн — але фінансування було необхідним.

Жодна з цих причин розміщення об'єкта в Норвегії не зіграла б ролі, якби не той факт, що Шпіцберген пропонує майже ідеальні умови: він віддалений, а значить безпечніший, ніж інші можливі місця, і природно холодний. Ми б хотіли мати споруду, яка б залишалась замороженою природно, без допомоги механічного заморожуючого обладнання. Всередині гори, в умовах вічної мерзлоти, температури стабільно нижчі від точки замерзання. Ми механічно доводимо температуру до –18°C, але це набагато простіше зробити при –5°C, ніж при плюсовій температурі».

Локація знаходиться в геологічно стабільному регіоні з низькою вологістю, до того ж, на висоті, що запобігає затопленню; це також найпівнічніша точка, до якої здійснюють перельоти авіакомпанії, що робить її дуже віддаленою. Якщо електрика або охолоджуюче обладнання дасть збій, завдяки розташуванню насіння все одно залишатиметься в холоді.

Зберігання

На додачу до зберігання насіння при –18°C, його герметизують у тришарових пакетах з фольги, а пакети запечатують в герметичні коробки. Коробки складають на полицях сховища, температура і вологість в якому ретельно контролюються. Цей процес допомагає підтримувати низьку метаболічну активність насіння, зберігаючи його життєздатність протягом тривалих періодів часу.

Мета сховища

Всесвітнє сховище насіння часто вважають «сховищем кінця світу», яке стане джерелом насіння після планетарної катастрофи, але насправді це не так.

«Насіння [яке зберігається у сховищі] не призначене для [безпосереднього] поширення серед фермерів і садівників, — говорить Фаулер. — Його цінність і користь полягає в тому, щоб бути генетичним ресурсом для селекції рослин. Воно покликане служити селекціонерам та іншим вченим, які беруть участь у розробці нових сортів сільськогосподарських культур для фермерів. Думайте про насіння як про сукупність ознак, або навіть в більш широкому сенсі — як про сукупність властивостей культур, які ми матимемо в майбутньому, властивостей, таких як стійкість до хвороб і шкідників, толерантність до посухи та спеки, покращена поживність тощо».

Всесвітнє сховище насіння, як і інші сховища по всьому світу, може також бути способом збереження історичних видів рослин. За даними National Geographic, близько 90% історичних фруктових та овочевих сортів в США зникли. Сховище може захистити це насіння для майбутніх поколінь.

Всесвітнє сховище насіння може допомагати іншим генним банкам.

«Насіння у сховищі дублює колекції, що знаходяться в національних та інших банках насіння по всьому світу, — говорить Фаулер. — Якщо щось станеться з одним із цих об'єктів, через що їх зразки насіння будуть зіпсовані, на цей випадок у сховищі є резервна копія. В минулому втрата різноманітності означала б зникнення певних різновидів і всіх унікальних ознак, які вони несуть. Сьогодні ж пожежі, повені, стихійні лиха, війни, людські помилки, нещасні випадки, скорочення фінансування — ніщо з цього не призведе до зникнення цих культур. Якщо культура є у сховищі, вона в такій безпеці, яка тільки може бути».

Потужності

Всесвітнє зерносховище здатне зберігати величезну кількість насіння. Воно розраховане на колосальні 4,5 млн сортів сільськогосподарських культур, а кожен сорт представлений приблизно 500 насінинами. Це відповідає максимуму у 2,5 млрд насінин, які можуть зберігатись у сховищі, відповідно до Global Crop Diversity Trust, міжнародної групи, яка працює над управлінням сховищем спільно з урядом Норвегії. Наразі сховище зберігає більше 860 тисяч зразків насіння. Це насіння було подароване майже кожною країною світу, тому різноманітність насіння, представленого у Всесвітньому сховищі насіння, величезна.

«Хоч я й пропрацював у цій галузі майже 40 років, я думаю, найбільшою несподіванкою була широта різноманітності, отримана з генних банків по всьому світу, — говорить Фаулер. — Я чекав на рис і пшеницю (ми маємо понад 150 тисяч різновидів кожного). Чого я не очікував, так це побачити так багато насіння культур, абсолютно мені незнайомих. Коли я роздрукував список культур, представлених у сховищі, я отримав близько 55 сторінок тексту з одинарним інтервалом. Рис і пшениця займали два рядки».

Обмін насінням

Всесвітнє сховище насіння має кілька правил щодо обміну насінням. По-перше, приймаються тільки ті пожертви, які є частиною Багатосторонньої системи, що є частиною Міжнародного договору про харчові ресурси, або насіння, яке походить з країни-вкладника.

Багатостороння система є положенням Міжнародного договору про генетичні ресурси рослин для виробництва продовольства і ведення сільського господарства, яке регламентує поширення генетики рослин. Договір гарантує, що країни можуть вільно обмінюватись генетичною інформацією 64 культур, на які припадає 80% всього споживання людиною, через насіннєві банки, за даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН.

Всесвітнє сховище насіння не володіє і не розпоряджається насінням, яке воно зберігає. Все подароване насіння належить тим, хто його пожертвував. Це означає, що лише люди, які зробили пожертви, можуть мати доступ до цього насіння або дозволити іншим його позичити.

Джерело: www.eco-live.com.ua