З початком освоєння нового континенту люди повільно рухалися з сходу на захід, забудовуючи поля, луги та лани промисловими виробництвами, автотрасами та сільськими господарствами. Все це дало свої наслідки у вигляді низки екологічних проблем.
Зокрема, гірничодобувна промисловість (вугілля, метали, корисні копалини), чавунні кузні і доменні печі були одними з перших галузей в США, які виробляли відходи.
В кінці 18 – початку 19 століть відходи гірських робіт потрапляли в річки і струмки, оскільки в чавунних печах і печах для охолодження використовували воду. Ці галузі були відносно невеликими підприємствами, що виробляють невелику кількість продукції, а стічні води, які вони скидали в річки і струмки, були пропорційно розведеними. Однак у міру зростання фабрик в 19 столітті зростала і кількість виробленого забруднення. На початку 19 століття впровадження парових двигунів як в гірничодобувній, так і в обробній промисловості (наприклад, у текстильній промисловості) значно збільшило продуктивність, а більш широке використання двигунів привело до збільшення обсягів нагрітої води, що викликало теплове забруднення. Підвищення продуктивності, поряд з введенням в експлуатацію залізниць в 1830-х і 1840-х роках, що збільшило загальний попит на вугілля і корисні копалини, призвело до додаткового утворення відходів. Також до промислового забруднення додавався й швидкий ріст урбанізації та викиди стічних вод у річки.
Для того, щоб вирішити цю наростаючу проблему уряд прийняв низку кроків:
В 19 столітті єдиним федеральним законом по боротьбі із забрудненням води був Закон 1899 року про річки і гавані. У законі 1899 Конгрес заборонив скидання «сміття» – сміття, що заважає судноплавству, – але інші форми забруднення (наприклад, стічні води, харчові відходи, хімічні відходи, розливи нафти) не розглядалися. У 1924 році для вирішення проблеми розливів нафти в гаванях Конгрес прийняв Закон про забруднення нафтою. Закон передбачав штрафи в разі розливів нафти, але вони застосовувалися тільки до судів в прибережних водах. У 1930-х і 40-х роках були створені державні поради з водопостачання для моніторингу деяких аспектів якості води.
Перший закон щодо чистої води прийняли лише в 1972 році. Він встановив широку нормативну базу для поліпшення якості води в Сполучених Штатах. Закон визначає процедури контролю забруднення і розробки критеріїв і стандартів для забруднювачів в поверхневих водах. Закон уповноважує Агентство з охорони навколишнього середовища регулювати забруднення поверхневих вод в США в партнерстві з державними агентствами. До 1972 року було дозволено скидати стічні води в поверхневі води без перевірки або видалення забруднювачів води. У 1981 і 1987 роках в закон були внесені поправки, що стосуються будівництва муніципальних водоочисних споруд, регулювання скидів муніципальних зливових стічних вод і подальшого створення Державного оборотного фонду чистої води, який надає штатам субсидії для поліпшення муніципальних систем очищення стічних вод і фінансування інших поліпшень якості води.
Головна річка найбільшої річкової системи в Північній Америці – Міссісіпі – досі є і однією з найбільш забруднених в світі. Не менш забруднена і інша велика річка – Огайо. Якщо в забрудненні Міссісіпі винувато в основному сільське господарство (залишки азотних і фосфорних добрив, що потрапляють в річку через ґрунт, на 60% відповідальні за деградацію річки), то забруднення Огайо викликано промисловими стоками. Основні забруднювачі в річці Огайо – нітрати і ртуть від сталеливарного виробництва компанії AK Stееl. Незважаючи на великі обсяги шкідливих речовин, що скидаються в річку підприємствами, формального перевищення норм не фіксується. На думку директора відділення екологічної організації Siеrra Club в Огайо Метта
Трокал, таке можливо через те, що підприємства спочатку змішують викиди з водою в басейнах при виробництвах для розведення концентрації шкідливих речовин, а потім поступово цю суміш зливають у річку. Таким чином, норми не порушуються, але річка залишається сильно забрудненою. Проте, завдяки законодавчим зусиллям держави, співпраці бізнесу і вимогам громадськості, ступінь забруднення навколишнього середовища в США поступово знижується
У 1950-х, 1970-х і 1990-х роках Конгрес Сполучених Штатів почав приймати ряд законів про чисте повітря, які значно посилили регулювання забруднення повітря. Цим ініціативам пішли окремі штати США, деякі європейські країни і, в кінцевому підсумку, Європейський Союз. Закон про чисте повітря встановлює кількісні обмеження на концентрацію основної групи забруднювачів повітря і забезпечує механізми звітності та забезпечення дотримання. Агентство США з охорони навколишнього середовища (EPA) є федеральним агентством, відповідальним за створення та дотримання правил, які реалізують ці закони. Ефект від цих законів був дуже позитивним. У Сполучених Штатах у період з 1970 по 2006 рік громадяни отримали наступні скорочення щорічних викидів забруднюючих речовин:
У документі 2020 року, опублікованому дослідниками Массачусетського технологічного інституту, було виявлено, що близько половини забруднення повітря і половина пов'язаних з цим смертей викликані викидами за межами кордонів даного штату, як правило, через переважаючі вітри з заходу на схід. Регулювання забруднення повітря ділиться між федеральним урядом, урядом штату і місцевою владою.
Джерело: прес-служба Ecobusiness Group
Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»