Як уникнути помилок в організації інструментальних екологічних вимірювань: екологічні лабораторії підприємств. Рекомендації, проблематика та рішення. Частина 2

Стаття роз’яснить:

• Як виявити «найслабкіше» місце екологічних вимірювань
• Докладно про вимоги до відбору проб
• Як скласти акти відбору проб за типовими шаблонами: рекомендації
• Які особливості відбору, консервації та транспортування проб вод
• (типовий приклад)
• Як уникнути типових помилок в екологічних вимірюваннях
• Три основні групи помилок, які стосуються протоколів за результатами вимірювань

Як виявити «найслабкіше» місце екологічних вимірювань Чинна в Україні нормативно-правова база чітко регламентує необхідність інструментального контролю за забрудненням навколишнього середовища.

Відповідно до частини 7 статті 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов’язані здійснювати контроль за якістю скинутих зворотних вод та вод водних об’єктів у контрольних створах.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку, затвердженого наказом Мінрегіону України від 01 грудня 2017 р. № 316, споживачі повинні здійснювати систематичний контроль за якістю стічних вод, які скидаються до систем централізованого водовідведення.

Відповідно до статей 10 та 29 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1992 р. № 2707-XII, суб’єкти господарювання зобов’язані здійснювати контроль за складом забруднюючих речовин, що викидаються ними в атмосферне повітря.

Згідно зі статтею 37 Закону України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 р. № 962-IV, власники та землекористувачі мають фіксувати початкові та поточні рівні забруднення ґрунтів з метою охорони їх родючості.

Як результат — інструментальні екологічні вимірювання є невіддільною частиною господарської діяльності усіх суб’єктів господарювання, які можуть справляти негативний вплив на стан довкілля.

Для дотримання цих вимог підприємства, установи та організації організовують відповідні вимірювання як силами власної екологічної лабораторії, так і на умовах аутсорсингу — за договорами зі сторонніми лабораторіями.

У будь-якому разі екологічні вимірювання мають відбуватися У П’ЯТЬ ОСНОВНИХ ЕТАПІВ:
1 Планування вимірювань.
2 Відбір проб для аналізу.
3 Безпосереднє проведення вимірювань.
4 Складання протоколу за результатами вимірювань.
5 Аналіз результатів та вжиття відповідних заходів.

Досвід показує, що найпроблемнішими» (як для лабораторій, так і для замовників вимірювань) є два етапи — відбір проб та складання протоколу за результатами вимірювань. На цих етапах спостерігається найбільша кількість помилок, які потенційно можуть призвести до нуліфікації результатів вимірювань та різних санкцій через порушення вимог природоохоронного законодавства. Ситуація ускладнюється тим, що саме ці два етапи є найбільш публічними — вони фіксуються на папері та їх бачать усі зацікавлені сторони. Тож ця частина статті максимально сфокусована на вирішенні проблемних питань відбору проб та складання протоколу за результатами аналізу.

Розглянемо загальні вимоги до відбору проб Відбір проб викидів (повітря), вод, ґрунтів та відходів має свою специфіку. На рис. 1 дуже схематично наведені основні нормативні документи, якими потрібно користуватися для організації процесу та фіксації результатів відбору проб.

Зауважимо, що зазначені стандарти стосуються загальних випадків, а конкретні умови відбору проб слід обирати згідно з методиками, за якими проводитимуться вимірювання. Відповідно, планувати екологічні вимірювання треба у тісній співпраці з фахівцями екологічної лабораторії.

Джерело: журнал «Екологія підприємства»  № 12, 2018