Одним з дієвих економічних інструментів екологічної політики, що дає змогу вирішувати нагальні питання, а також стимулювати скорочення обсягів викидів забруднюючих речовин і формувати у забруднювачів більш свідоме ставлення до природних ресурсів, є екологічні податки.
З історії
Вперше ідея екологічного оподаткування з’явилася у економіста А. К. Пігу, десь у 1920 році, який запропонував впливати на поведінку винних у забрудненні довкілля шляхом податків, і стимулювати природоохоронну діяльність шляхом певних дотацій. Необхідність застосування екологічних податків була зафіксована у Програмі дій ЕС з охорони довкілля 1973 р і пов’язувалась з принципом «забруднювач платить».
На практиці першими екоподатки почали застосовувати скандинавські країни у 80-ті роки 20 ст. Десь у цей же період у країнах Європи галузь охорони довкілля почала переходити від командно-адміністративних методів управління до економічних.
У 1992 році до цього процесу долучилася й Україна. Введення цих платежів обґрунтовувалося необхідністю акумулювати кошти для заміщення використаних природних ресурсів і відновлення первозданного виду природи. Але відрахування до спеціальних фондів охорони навколишнього природного середовища підприємства почали здійснювати лише з 2006 року.
Розглянемо головні питання, що стосуються екологічного податку.
Куди спрямовується екологічний податок?
Відповідь: Кошти від екологічного податку спрямовуються через спеціальні фонди на місцевому рівні виключно на цілі для фінансування, здійснення програм та заходів природоохоронного значення та ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, заходів для зниження негативного впливу забруднення навколишнього природного середовища на відповідних територіях та усунення його шкоди на здоров’я населення.
Хто є платником екологічного податку за викиди забруднюючих речовин стаціонарним джерелом?
Відповідь: Майже всі підприємства, всі юрособи, включаючи навіть невеличкі крамниці з окремою котельнею, будуть платниками екологічного податку.
Доволі часто підприємці самостійно визначають відсутність викидів чи скидів і вирішують, що вони не є забруднювачами і відповідно платниками податку.
Керівникам підприємств та організацій варто у такому випадку звернутися до визначень
У разі утворення забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря при згоранні палива (газу, мазуту тощо), яке використовується для роботи автономної системи опалення (котла), платником екологічного податку за викиди стаціонарними джерелами забруднення є суб’єкт господарювання (орендодавець — юрособа або фізособа-підприємець) — власник автономної системи опалення (котла), яка використовується для опалення будівлі, в тому числі коли в одній будівлі знаходяться декілька орендарів.
УВАГА! МАТЕРІАЛ ПУБЛІКУЄТЬСЯ ЧАСТКОВО! ПОВНА СТАТТЯ – у №1, 2018 журналу «ЕКОЛОГІЯ ПІДПРИЄМСТВА»
Джерело: журнал «Екологія підприємства»
Придбати електронний журнал «Екологія підприємства»
Придбати вигідний комплект видань
Свіжий номер журналу
Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»