Басейновий принцип управління, широкий перелік суб’єктів моніторингу, європейська класифікація показників вод та відкритий доступ до даних — ці та інші новели Порядку здійснення державного моніторингу вод.
У вересні 2018 року Кабінет Міністрів України підтримав ініціативу Міністерства екології та природних ресурсів України щодо запровадження нового Порядку здійснення державного моніторингу вод (далі — Порядок).
Нагадаємо, що Україна згідно з вимогами Угоди про асоціацію з ЄС взяла зобов’язання реформувати водний сектор та здійснювати управління ним за басейновим принципом, як того вимагає Водна рамкова директива Європейського Союзу. На виконання вказаних вимог наприкінці 2016 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом» від 4 жовтня 2016 р. № 1641-VIII, який запровадив принципово новий підхід до системи управління водними ресурсами — так зване інтегроване управління водними ресурсами за басейновим принципом, яким, зокрема, передбачено, що основною одиницею управління є басейн водного об’єкта. Як свідчить світова практика, такий інтегрований підхід сприяє максимальному досягненню цілей і завдань охорони та відтворення водних екосистем, забезпечення раціонального використання водних ресурсів.
Вказаний принцип реалізовано і в Порядку.
Увага! Порядок здійснення державного моніторингу вод набирає чинності з 01 січня 2019 року, тому у нас є час ознайомитися з його положеннями.
Основні новели у здійсненні державного моніторингу вод
1 |
Реалізація басейнового принципу — комплексного (інтегрованого) управління водними ресурсами в межах району річкового басейну |
2 |
Суб’єкти моніторингу вод Мінприроди, Держводагентство, Держгеонадра, ДСНС, а також ДАЗВ (у зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) |
3 |
Використання даних органів державного нагляду (контролю), які щомісяця інформують суб’єктів моніторингу. Зокрема: |
Держрибагентство надає інформацію про державний моніторинг водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх чаcтинах) | |
Держгеокадастр — топографо-геодезичну і картографічну інформацію та геопросторові дані | |
ДКА подає архівну та оперативну аерокосмічну інформацію дистанційного зондування Землі на території України | |
4 |
4 процедури моніторингу (діагностичний моніторинг, операційний моніторинг, дослідницький моніторинг та моніторинг морських вод) |
5 |
Встановлені показники і періодичність моніторингу вод (додатки 1–3 до Порядку) Складовими державного моніторингу масивів поверхневих вод є моніторинг біологічних, гідроморфологічних, хімічних та фізико-хімічних показників |
6 |
Облаштування водокористувачами локальної мережі спостережних свердловин для водозаборів підземних вод з обсягом видобутку більше ніж 100 м³/доб. у межах зон санітарної охорони та на прилеглих територіях з метою визначення кількості води та хімічних і фізико-хімічних показників та надання даних спостережень Держгеонадрам |
Джерело: журнал «Екологія підприємства»
Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»