Від редакції.
Нагадаємо, у № 1 журналу ми надали експертні коментарі за темою «Екологічний податок — 2019
в Україні: «гарячі» зміни як крок до європейської моделі розвитку чи елемент посилення тиску на біз-
нес?». Матеріал викликав неабиякий інтерес, тож продовжуємо.
Важливо розуміти, що будь-яка виробнича діяльність наносить шкоду довкіллю, а екологічні платежі — та сума коштів, яка має бути спрямована на компенсацію такої шкоди, на відновлення використаного ресурсу. Лише в такому ключі екологічний податок виконує свою роль. Але чи так це в нашій державі?
У 2019 році маємо ситуацію, коли підприємства, сплачуючи підвищену суму платежів, будуть віддавати їх не природі, а в гаманець загального бюджету? Наразі питання ефективності використання екологічного податку є надактуальним не лише для суб’єктів господарювання, а й для кожного громадянина держави.
Усвідомлюючи це, слід розглядати проблему не лише в площині бізнесу. Саме цей аспект є прикладом нерозривності екології й економіки. Закон у 2019 році передбачає: з метою стимулювання підприємств-забруднювачів до зменшення забруднення навколишнього природного середовища, а також наближення до ставок за викиди парникових газів у країнах ЄС підвищити з 1 січня 2019 року ставку екологічного податку за викиди двоокису вуглецю (СО2) стаціонарними джерелами з 0,41 грн/т до 10 грн/т.
Але чи зможе вирішити цей фіскальний інструмент проблеми, які накопичилися, чи стане кращою екологічна ситуація?
Експерти переконані — екоподатки потрібно збільшувати, Україна дуже давно в цій сфері поступається європейським країнам. Проте це не може відбуватися в розриві зі зміною механізму розподілу коштів, інакше такі платежі втрачають сенс.
На початку 2019 року такі несистемні зміни будуть радше додатковим тягарем для суб’єктів господарювання і виключно інструментом фіскального характеру, а отже — неефективними у вирішенні екологічних проблем.
ВАЖЛИВО! Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення реалізації природоохоронних заходів.
Отже, з усіх зовнішніх джерел фінансування екологічних проектів найбільш реалістичним джерелом є місцеві екологічні фонди.
Джерело: журнал «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» № 3, 2019
Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»