Законодавство в галузі охорони атмосферного повітря: які ключові проблеми та головні завдання для України

Головне в статті:

• Про міжнародне законодавство
• Про переваги членства України в Конвенції про транскордонне забруднення
• Про основні проблемні питання для України в ратифікації протоколів
• Про перелік директив у галузі охорони атмосферного повітря, які необхідно адаптувати
• Про національне законодавство в галузі охорони атмосферного повітря
• Завдання, які необхідно вирішити

Атмосферне повітря — це дуже важливий природний ресурс, який необхідно оберігати, тому Закон України «Про охорону атмосферного повітря» — це документ, який має захищати, регулювати, контролювати стан атмосферного повітря з метою забезпечення конституційного права громадян на безпечне довкілля. Адже забруднення атмосфери завдає шкоди здоров’ю людей, сільськогосподарським культурам, екосистемам і навіть об’єктам культурної спадщини.

Про міжнародне законодавство у сфері

Важливим міжнародним документом в галузі охорони атмосферного повітря є Конвенція про транскордонне забруднення атмосферного повітря на великі відстані (Convention on Long-range Transboundary Air Pollution — CLRTAP, далі — Конвенція), розроблена під егідою Європейської економічної комісії ООН та підписана в м. Женеві (Швейцарія) 1979 року, тобто в цьому році виповнюється 40 років відтоді, коли людство замислилось про те, що забруднення атмосферного повітря — це не регіональна, не локальна, а глобальна проблема, яка потребує негайного вирішення.

Для України Конвенція набула чинності 16 березня 1983 року.

Метою Конвенції, як зазначено у преамбулі, є співпраця держав у боротьбі з перенесенням речовин, що забруднюють повітря, на великі відстані, розробка широкої програми моніторингу та оцінки перенесення таких речовин на великі відстані, вивчення наслідків перенесення забруднювачів повітря на великі відстані та пошук світовою спільнотою шляхів вирішення проблеми. Держави-учасниці зобов'язалися розробляти ефективну політику і стратегію боротьби із забрудненням повітря, у т. ч. системи регулювання якості повітря, сумісні із сталим розвитком, зокрема, шляхом використання найкращих з наявних та економічно прийнятних технологій, що ґрунтуються на принципах маловідходності, економічності.

Україна ратифікувала три протоколи Конвенції, а також планує подальшу роботу стосовно оцінки потенціалу щодо виконання та подальшої ратифікації положень трьох останніх протоколів Конвенції.