8 листопада 2017 року Кабінет Міністрів України затвердив Національну стратегію управління відходами в Україні до 2030 року. Передбачається, зокрема, створити регіональні центри з утилізації відходів. Органи місцевого самоврядування України також зобов’язані створити систему пунктів повторного використання деяких товарів, наприклад, побутової техніки, меблів, одягу.
Пріоритетом у сфері поводження з сільськогосподарськими відходами має стати перероблення відходів в енергію, корми та інші ресурси. Все це потребує масштабної технологічної модернізації.
Стратегія передбачає запровадження принципів циркулярної економіки та розширеної відповідальності виробника, який заохотить бізнес до мінімізації утворення відходів та зацікавленості в їх переробці, а також впровадження п’ятиступеневої ієрархії поводження з відходами, яка працює в Європейському Союзі. Це, передусім, запобігання утворенню відходів і лише в окремих випадках — їх захоронення.
У світі першою країною, яка перейшла до високоефективної циркулярної економіки, є Японія.
Цьому сприяло прийняте у 2000 році законодавство про сприяння ефективному використанню ресурсів та зелені державні закупівлі. На сьогодні країна переробляє 98 % відходів. Наприклад, частка «врятованих матеріалів» з перероблених електричних і електронних виробів становить близько 90 %. При цьому, більшість з перероблених матеріалів повертаються до виробництва того ж типу 4-го продукту, що в повній мірі відповідає принципам циркулярної економіки.
Реалізація політики зелених закупівель передбачає застосування екологічних критеріїв, що встановлені на урядовому рівні для 276 (!) категорій товарів, послуг і робіт.
Такі критерії мають бути застосовні при закупівлях для державних потреб або потреб громади.
Вони доповнюють загальнообов’язкові вимоги показниками енерго- та ресурсоефективності, безпеки для здоров’я і довкілля, ефективності тощо — залежно від категорії предмета закупівлі.
Відмінність ситуації, що склалася з відходами в Україні, порівняно з іншими розвиненими країнами полягає у великих обсягах утворення відходів та у відсутності інфраструктури поводження з ними.
Річний обсяг генерування промислових відходів в Україні складає приблизно 420 млн. т (серед яких 250 млн. т вугільних і 100 млн. т металургійних шлаків). Для порівняння, обсяги побутових відходів, що утворюються щорічно, становлять близько 11 млн. т.
За даними Держкомстату обсяг накопичення промислових відходів у спеціально відведених місцях або об’єктах становить ~ 14 млрд. т.
Високий рівень утворення відходів та низькі показники їх використання як вторинної сировини призвели до того, що в Україні щороку в промисловості та комунальному секторі нагромаджуються значні обсяги твердих відходів, з яких лише незначна частина застосовується як вторинні матеріальні ресурси; решта потрапляє на звалища.
Промислові відходи мають різну морфологію, залежно від виду промислового виробництва.
Наприклад, в ЄС шлакові матеріли, які утворюються в результаті генерування енергії на ТЕС (золи виносу) або в металургійних виробництвах, не класифікуються як відходи. Шлакові матеріали успішно використовуються в будівництві та можуть бути розміщені на полігонах підприємств лише на тимчасове зберігання. В Україні ці матеріали поки що вважаються «промисловими відходами». Ми значно відстаємо від ЄС по рівню їх утилізації.
Запрошуємо на навчання від ПАЕУ: ЕКСТЕРН-КУРС «Все про відходи підприємства: поводження з відходами I-IV класу небезпеки на підприємстві»
Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»