На межі екологічної катастрофи: чому Україні слід боятися промислових відходів

Україна – європейський "лідер" за обсягами відходів. Але якщо проблема побутового сміття вже давно на слуху і хоч потроху вирішується, то з промисловими відходами – справжня біда.

Зокрема, величезну небезпеку для людей і довкілля несуть так звані "хвостосховища" – екологи називають їх "бомбами сповільненої дії". 24 канал розбирався, яку загрозу несуть ці об’єкти і що треба робити, аби не сталася катастрофа.

Чому хвостосховища небезпечні? Бо це, як правило, старі споруди, побудовані без урахування всіх необхідних правил, за ними часто неналежно наглядали. Тому навіть невелика поломка чи помилка у використанні будь-якої системи хвостосховища можуть призвести до техногенної аварії. Спровокувати її можуть і зовнішні фактори – наприклад, природні катаклізми (повінь, злива і т.п.)

Наслідки таких аварій – часто катастрофічні.

Від Бразилії до України

Зовсім недавно, 25 січня 2019 року, у Бразилії на греблі в Брумадінью було пошкоджено хвостосховище залізодобувної шахти Vale. Величезний потік відходів увірвався на адміністративну територію, де саме обідали сотні працівникв. 259 людей загинули і 11 зникли безвісти. Матеріальні збитки і компенсації фантастичні – компанія виплачує їх досі. У в підсумку загальна сума становитиме близько 24 мільярдів доларів США.

Інша відома аварія випала на долю угорського міста Айка. 4 жовтня 2010 року на тамтешньому глиноземному заводі Ajkai Timfoldgyar Zrt через руйнування бетонних стін хвостосховища розлився 1,1 мільйон кубометрів рідкого червоного шламу. 9 загиблих, майже дві сотні отримали отруєння та опіки. Токсичні відходи потрапили в Дунай і "накрили" сім населених пунктів. Загальна площа ураження отрутою сягнула 40 квадратних кілометрів, лужність підземних вод у забрудненій зоні в 12 разів перевищувала допустиму норму, хімікати затопили 400 приватних будинків, через що довелося евакуювати 7 тисяч людей. У трьох регіонах Угорщині було введено режим надзвичайного стану…

На жаль, таке лихо траплялося і в багатьох інших країнах. Україна – не виняток. 14 вересня 1983 року в місті Стебник на Львівщині на гірничо-хімічному підприємстві "Полімінерал" після сильного дощу прорвалася дамба хвостосховища. Потужний селевий потік сумарною масою понад 5 мільйонів тонн забруднив навколишні поля, сади і ліси. Висококонцентрована ропа та тверді відходи потрапили в річку Солоницю, далі – Тисменицю, Дністер і досягли Чорного моря…

Ставалися подібні аварії в Україні і пізніше. У 2001-му на Миколаївсьому глиноземному заводі через пошкодження хвостостовища частина відходів токсичного пилу поширилася на десятки квадратних кілометрів. А в 2008-му через аварію на калійному заводі в Калуші відходи потрапили в Дністер…

6 мільярдів проблемних тонн

Які висновки зробила Україна з аварій на хвостостовищах? Яка нині ситуація на таких небезпечних об'єктах? Ці питання 24 канал адресував експерту з екологічної безпеки, екологічному аудитору Ірині Ніколаєвій.

Ситуація погана, і майже нічого не змінюється, – відповіла еколог. – Станом на 2019 рік, в Україні налічується 465 хвостосховищ, що вміщують понад 6 мільярдів тонн відходів різних галузей промисловості. Більшість об’єктів – старі споруди ще з часів СРСР. Багато закинутих і в дуже проблемному стані.

Ніколаєва розповідає, що недавно завершився проект з дослідження стану хвостосховищ в басейні річки Дністер (раніше аналогічний проект відбувся на Донбасі, на черзі – дунайський регіон). Саме басейн Дністра нині під пильною увагою через ситуацію з повенями, які можуть спровокувати аварії на спорудах. Тож група екологів провела їхню детальну інвентаризацію. Зібрана інформація – дуже невтішна.

У басейні Дністра було ідентифіковано 32 хвостосховища зі 162 мільйонами тонн відходів. Ці споруди перебувають на балансі 12-ти підприємств. Три з них – з найбільшим обсягом відходів – вимагають невідкладних протиаварійних заходів. Це:

• ДП "Сірка" – 85 мільйонів тонн
• ТОВ "ОріанаЕко" – 26
• Гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал" – 12,74

Зверніть увагу: про "Полімінерал" ми вже згадували вище – саме на цьому підприємстві сталася страшна аварія 1983 року. Але найкритичніша ситуація на ДП "Сірка" (місто Новий Розділ, Львівська область). Це підприємство де-факто є банкрутом і не працює. При цьому одразу три тамтешніх хвостосховища – в передаварійному стані. Одне з них розташоване всього за 380 метрів від Дністра…

Що робити з "бомбами"?

Дослідження хвостосховищ у басейні Дністра досить показове: воно засвідчило – ці об’єкти дуже небезпечні, й очевидно, аналогічна ситуація по всій Україні. Тобто в будь-який момент десь може рвонути така "бомба сповільненої дії", що може обернутися екологічною катастрофою. Але в той же час роботи з утилізації відходів і ліквідації хвостосховищ практично ніде не ведуться. І справа тут не лише в банальній нестачі коштів…

На сьогодні законодавство України не дозволяє повною мірою вирішувати питання хвостосховищ, – каже Ніколаєва. – Скажімо, нещодавно Верховна Рада ухвалила в першому читанні рамковий законопроект про управління відходами. Це дуже важливий документ. Але потрібні також закони про промислові відходи, регуляцію накопичувачів та інші… Поки не буде врегульована законодавча база – проблему буде важко вирішити.

Згоден з колегою й екологічний експерт та юрист Назар Бекетов. Він акцентував увагу на тому, що Україна зобов’язалася вдосконалити законодавство щодо утилізації промислових відходів, підписавши Угоду про асоціацію з Євросоюзом. Зокрема, наша країна має дотримуватися вимог Директиви про управління відходами видобувної промисловості.

Ця директива чітко прописує, як країни мають управляти відходами, щоб попередити або хоча б мінімізувати їхню шкоду для людини і довкілля, – пояснив Бекетов.

Експерт також вказав, які саме заходи, в перше чергу, має запровадити Україна, щоб адаптувати своє законодавство до вимог ЄС.

Дорожня карта України щодо управління відходами

• Розробка законопроекту про управління відходами видобувної промисловості
• Плани управління відходами
• Інвестиційні фонди підприємств
• Екологічне страхування
• Розробка державної стратегії переробки накопичених відходів та закриття недіючих об’єктів
• Адаптація та затвердження методик ЄС

Автор: Анатолій Яворський